— За допомогою сильної нечистості, яка влилася у тіло червоного черв’яка, можна тимчасово його дезактивувати. Чим сильніші й більш брудні зуби, тим довше вони дезактивовані. Я не знаю, як справи з експериментами щодо підтримання дезактивації у Ради, але мої чотири зможуть протриматися років десять без проблем.
— Так прямо і грубо?» — Сол досі не пробував використовувати брудну воду проти червоних черв'яків. Але якщо за допомогою потужної нечистості можна отримати дезактивованого червоного черв"яка...
Чи це занадто просто для нього?
Соул стиснув ліву руку, непомітно потираючи кінчик вказівного пальця.
Поки Сол вивчав метод дезактивації червоних черв’яків, Дуглас перевіряв здатність Агу.
— У тебе непогані дані, ти можеш цілком спробувати керувати червоним хробаком. Шанс - тридцять відсотків.
Для Дугласа 30 відсотків — це досить високий шанс.
- Я перетворюю червоний черв'як на основі твоїх даних, щоб збільшити вашу сумісність. А ти, повернувшись, тренуйся по моєму методу.
Агу сліз з експериментального столу і повернувся до Солу.
тому я його не затримую. Нехай він пристосовується до рівня брудної і способу вібрації ментальні сили по моєму методу. Коли він зможе доторкнутися дезактивованого червоного хробака, приводь його знову.
Тоді ми підемо.
Вже біля дверей Сол зупинився. що я заберу твій метод і втечу?
Дуглас безтурботно розсміявся. — Ти втечеш, а цей континент - ні.
Слова були трохи загадковими. Соул, глянувши на нього глибоко, все ж пішов з Агу.
Коли Сол пішов, Дуглас тихо закрив двері.
У той момент, як двері зачинилися, по кімнаті ніби пройшла хвиля світла.
З люстри на стелі зіскочила маленька фігурка. Офелію можна було впізнати, розглянувши деякі факти.
- Ти хочеш, щоб Сол пішов у Бездну створювати дезактивованих червоних черв'яків? Ти збираєшся його вбити?
— Ні, — сказав Дуглас і кинув погляд на нетерпеливу Офелію.
Дуглас потягнув за комір своєї мантії, трохи роздратовано. Від нього виходила темна аура, але він швидко її подушив.
— Він... Мені потрібен.
Соул добре розумів, що спить.
Він давно вже не бачив снів. І кожного разу, коли це траплялося, це, здавалося, було якимось знаменом.
Раніше він не розумів, чому може бачити пророчі сни, але тепер уже знав, що ті Зоряні очі, які і були його частиною, мали здатність спостерігати.
Таке спостереження навіть включало в себе нагляд за майбутнім.
Тепер Зірки знову показали Солу майбутнє.
Він опустив голову і побачив під собою Глаздо Бездні, гігантський впаловий водоворот, де лаварне море поступово ставало чорнило-синім, а потім перетворювалося у пусту темряву.
Шум моря доносився до вух Сола, наче крізь безліч шарів скла, все було таким розмитим і далекоким.
Бездонна впадка під ногами, така ж далека, як і зоряне небо над головою, викликала запаморочення.
Він, мабуть, підтримував заклинання польоту, але магія в його тілі була на виході, готуючи у будь-який момент вичерпатися.
А як тільки магія вичерпається, він впаде в самий центр Бездні.
« Чому мені приснився Глаздо Бездні?» — Сол з усіх сил намагався роздивитися всі деталі навколо, щоб зрозуміти, в якому часі він перебуває і що стало причиною цього.
Перед ним було безкрає море, над головою - важкі, темні хмари. Перед Солом не було нічого, крім величезного водовороту.
Але, повернувшись, він раптом побачив, як до нього швидко наближається щось величезне.
Набережні береги, високі відростки, знайомі прибережному місту... Соул швидко впізнав у цьому материку Іскайпер.
Але континент рухався дуже швидко.
Коли Сол усвідомив це, найпередовіший острів Іскайпера вже увійшов у зону впади Бездні. Невеликі острови, наче опале листя в воронку, не могли ні протистояти чи піти геть. Їх, кружляючи, затягнуло в глибину.
Найпередніші острови вже були поглинуті морем, поглинані темрявою. Потім край континенту Іскайпер також увійшов у зону водорості і різко просел.
Потім, коли Іскайпер все глибше входив у зону очей Бездні, весь континент почав повільно нахилятися. Хоч нахил був малий, будівлі й скелі почали кренуватися і скасовуватися.
Згодом гравітація почала прискорюватись. Перший раз, коли передня частина суші несподівано відділилася від головної частини материка і впала в Бездну.
Побачивши долю частини материка, що почалась у Бездну, навіть соло похолодів.
Але, обернувшись і знову подивившись на Іскайпер, він з ще більшим жахом виявив, що та його частина, яка була найближче до Око Бездні, вся почорна.
Узбережя, яке колись було вкрите ґрунтами, лісом, горами та містами, тепер стало чорним і схожим на бруд.