Але чотирикрилий якорю, який сидів на голові монстра, не хотів його бачити. Він розтрощив череп монстра і кинувся до Мерфі.
Мерфі був готовий до атаки. Його тіло відразу ж стало важким, ставши подібним горі, і, проламавши ребра монстра, він швидко занурився в море.
« Міґ Мерфі добровільно увійшов у воду?» — Сол пригадав собі слова Робіна про те, що насправді заражене саме море.
« Невже маг Мерфі хоче використати брудну речовину? »
Опинившись у морі, Сол побачив Мерфі на дні озера.
Невідомо, чи це було вплив якорі або власна магія Мерфі, але його рука, яка торкалася якоря, а також прилеглі до неї частини обличчя і шиї перетворилися на образ глини. Час від часу від них відривалися і вносилися водою крихти.
Але вираз обличчя Мерфі був спокійним, здавалося, все під контролем.
— Сол... прижми... до дну...
До нього донісся скручальний голос. Соул відразу перетворився на тінь і кинувся до якорю.
Приблизившись, він швидко притиснув одне з крил якоря і разом з Мерфі потягнув його до дна.
Двоє магів і один монстр, стрімко пірнаючи, довго летіли в темряві і ось-ось повинні були досягти дна.
Мерфі звільнив одну руку і раптом різко витягнув її вниз.
Раптом морське дно під його пальцями почало підніматися. Сто квадратних метрів над землею, ніби гігантська паща, намагаючись поглинути всіх трьох.
Верхня частина тіла Мерфі, яка перетворилася на глину, раптово пом’якшала і в той же час окутала якір.
Побачивши це, Сол зрозумів, що його здогади були правдивими: Мерфі хотів запечатати якір на дні.
Можливо, це був лише тимчасовий захід, але коли чорний припливне, вони зможуть вивільнити руки і перенести якір.
— Сол, відпускай! - З близької відстані голос Мерфі став більш очевидним.
Він був магом, який спеціалізується на елементі землі, морське дно не могло його утримати. Але Солу вибратися було б важче. Мерфі ж не міг ризикувати побігом якоря, щоб відкрити для Сола окремий прохід.
Соул, побачивши, що Мерфі ось-ось увійде в хрестоподібний розлом, поспішно відпустив якір і відскочив назад, щоб його не затягло.
Але в той момент, коли якір вже майже був затягнений Мерфі під землю, верхня частина тіла мага раптом вибухнула. Куски глини розлетілися в усі боки, перетворившись у хмару муті.
Білий якір у той же момент вирвався на свободу.
У наступну секунду мути знову зібралася, перетворившись в Мерфі. Коли він побачив якір, що летів на 10 метрів, то збирався у зворотньому напрямку вдивлятися в тіло. Але саме тоді біля якоря з’явився Сол і схопив його.
Виявилося, що коли Сол тягнув якір вниз, він залишив на ньому маленький осколок своєї душі.
Під впливом поганої якоря цей осколок не міг протриматися довго і незабаром був заражаний, втративши здатність служити орієнтиром.
Але на всяк випадок він його залишив, і, як виявилося, не даремно.
Схопивши якір, Сол відразу відчув, як його пальці почали тріскатися, готові в будь-який момент розсипатись у пил. Щоб не дати якорю втекти, йому довелося направити всю свою магію на відновлення руки. Але через це брудна з якоря по його магії почала заражати все тіло.
У цьому і була жахлива сила якоря.
Живий якір не мав великої бойової сили, але від його зародженої нечистоти було неможливо захиститися.
Залишалося лише боротися на знос, наче змагання хто довше проживе.
На щастя, Сол був не один. Мерфі вже з'явився за спиною якорі.
Навчена гірким досвідом, Мерфі на цей раз перетворив все своє тіло в сіребристо-білу м'яку масу, яка тут же окутала якір. Потім решта маси шар за шаром намочувалась, повністю друкуючи якір в центрі серебристо-білої сфери.
Потім ця сфера раптом телепортувалася всередину хрестоподібного розлому.
Соул дивився на це з завмиранням серця. Мерфі вештався разом з якорем! Він не боїться тут загинути? що з його смертю рухне і Стіна?
Хоч би якою була його турбота, Солу залишалось просто йти на певні відстані і через нові непередбачені обставини.
Але вони знову почались.
Раптом на дні моря з’явився розлом.
Це була не тріщина в скелі і не розрив у воді, а справжній простором.
Розлом був завдовжки близько метра, і в його щілинах постійно мінялися кольори.
Ментальна сила Сола, ледь торкавшись розлому, відразу зникла в ньому.
Коли з'являється серебристо-біла сфера, на яку перетворився Мерфі, відразу ж застигла, а потім, як притягнутий потужним магнітом, нестримно пішла до нього.
Сол вже було кинувся навпереріз, як раптом відчув, що і його ліву руку тягне з неймовірною силою!