Публиковаться
НовинкиПопулярноеБесплатноКниги в процессеЗавершённыеПереводыИллюстрацииФэндомыНовости
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБиблиотекаВойти
Літерна

Книги и переводы для чтения по главам. Публикация произведений для авторов и переводчиков.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаО платформеЦены и тарифыОплатаВозвратыКонтакты
ДокументыПользовательское соглашениеПубличная офертаПолитика конфиденциальностиПравила публикации18+Написать в поддержку
19Зарегистрированных пользователей
Социальные сети
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокация от DB-IP
Щоденник мага смерті

Щоденник мага смерті. Частина 1375

Прочитано 0% главы

— Здається так, - подумавши, дав він кілька розпливчасту відповідь.

Хвост виявився ... Дуже довгим!

Соул попросив Марію тримати один кінець, а сам вилазив локшину і почав витягати інший.

Той кінець, що тримала Марія, був здатний вивергати скверну Чорного припливу. Цей кінчик хвоста Сол вже бачив кілька разів.

Але він ніколи не бачив іншого його кінця і не знав, як він виглядає.

Через майже три хвилини Сол витягнув весь хвіст, що ховався на дні.

На його превелике здивування, хоча й цілком можливо, другий кінець був обручкою.

Як відрубана половина хвоста змії. У центрі здутої білої плоті виднілася сіра кістка. Кістка злегка виступала, а решта тіла була стиснута і зібрана в складки. Деякі глибокі зморшки були зверху, а під кісткою виднівся розріз.

Через це зріз хвоста порівнював на спотворене обличчя зібились в купу рис.

І це обличчя раптом заговорило над водою.

— Відпустіть мене, я залишу Стіну Вздохів.

Марія, перед тим трохи побоювалася Сола, почувши знайомий голос, відразу крикнула: - Неможливо! Робін, ти справді Робин! Ти перетворився на це?

Голова Робіна, як зміїна, піднялася в повітря, так що його обличчя виявилося на одному рівні з обличчям Марії. - А чому я не можу жити у такому вигляді? Хіба це не доводить, що моя трансформація була правильною? Просто вона ще не до кінця виконана. Я саме працюю над цим. Коли я закінчу дослідження, то зможу повернути собі людські тіла!

Соул не бачив у Робіна голосових органів, але звук дійсно виходив з розрізу під кісткою.

- Ти зараз повністю мутував? — запитав він.

Робін вже було зібрався з'явити в адресу Марії, але, почувши питання Сола і згадавши очі, які він бачив на дні, його гниюча плоть зашевелилася, і з неї витекло трохи сірою слизу.

- Моє тіло повністю мутіло, але через скверне Чорного припливу та сірої кістки у центрі моє духовне тіло в основному збереглося.

Марія побачила, що Сол дуже зацікавився станом Робіна і більше не втручався.

Вона помітила, що скверна Чорного припливу в її тілі поступово зменшується. Перевіривши себе, вона зрозуміла, що цей щупальця Сола всмоктують брудну з її тіла.

Марія згадала про титул лікаря, який носив Солу в Нічних землях і відразу ж зрозуміла. Коли вона подивилась на напівпрозоре сірчане щупальця, то вже не бачила його таким страшним.

Сол, зауваживши, що майже вся брудна з тіла Марії поглинута, а її духовне тіло і магічні коливання стабілізувалися, повільно відпустив її, дозволивши самій стояти на воді.

Марія, стабілізуючи своє становище за допомогою магії польоту, відразу ж підлетіла до жахливої особи Робіна. - Де Дерен? Куди ти його робиш?

Потім вона пояснила Солу: — Він раптово з'явився і потягнув Дерена в море. Соул, ти його випадково не бачив?

— Нет. Я спустився під воду і гнався за ним лише через хвіст. Передня частина була дуже глибоко, я не відчув присутності Дерена.

Цього разу вірний Марії маг другого рангу був нещасливий. Він уникнув смерті від рук Бенджаміна, але все ж загинув з того самого продукту із сірої кістки.

Марія теж не знала, що робити. Вона підлетіла ближче і запалила в руці багрове полум'я, понісши його до обличчя Робіна. - Де Дірен? Не скажеш - підсмажу!

Очі Робіна, подібні до складків плоті, подивилися на вогонь в руці Марії.

- Що? — Хоча, втративши слід Дерена, Марія вже відчула гірше, почувши, що Робін його з’їв, вона не змогла стримати вигуку подиву.

Але вона була досвідченим боєць і швидко взяла себе в руки. - Як ти з'їв Дерена? аби вижити. Хоча моя свідомість прив'язана до хвоста, це лише хвіст. Тому я з'їдаю тіло і нутрощі спійманих мною магів.

— Щоб вижити, тобі треба пожирати тіло і нирки магів. Значить, ти з'їв вже не одного мага? — Сол обернувся до Марії. - Останнім часом на Стіні Вздохів зникали інші маги?

- На даний момент нам відомо тільки про Лоренса і того мага другого ранга.

Коли ми згадували ім'я Лоуренса, інший хвіст тримав малайка Водоросль, раптом дёрнувся.

Водоросль, мала дитина, відразу підняла голову і загризла її.

Сол простягнув руку і підтягв інший хвіст. Він був всього близько двадцяти метрів в довжину, набагато коротший хвіст Робіна.

Оглянувши його, він раптом запитав: « Ти Лоуренс? »

Хвіст нічого не відповів, але його тіло зігнувся, наче людина, якій соромно до такої міри, що він готовий провалитися крізь землю.

— Це Лоуренс? Марія була вражена ще більше. - Робін його не з'їв?

Робін відповів на її питання: - Лоренс таємно трансформував себе, я виявив це тільки коли з'їв його. Він ще не звик до нового тіла. Я хотів, щоб він відвів тебе але не очікував, що він виявиться таким непотрібним ...

https://literna.net/uk/books/136-shchodennik-maha-smerti

Предыдущая главаСледующая глава