— Я роблю це для себе. Я просто захотів, і зробив. До речі, у тебе ж є щоденник мага смерті?
Соул відверто зізнався: - Так.
Він підняв руку, і в його долоні з'явилася книга у темно-червоному твердому переплетенні. Він простягнув її Горсі. - Ось вона.
Горса без церемоній простягнув руку, щоб взяти її, але його пальці пройшли крізь повітря.
Він двічі провів рукою туди-сюди, але так і не зміг доторкнутися щоденника.
- Схоже, ця книга тепер належить тобі. Якби ти сам не показав мені її, я б досі не відчував її присутності.
Сол забрав руку. Книга в його долоні відчувалася щільною і увісною. - Я отримав її давно, але до цих пір не розкрив усіх її таємниць. Однак своєю швидким просуванням до третьої ранги я значною мірою зобов’язаний їй.
Її сила справді незвичайна. Я ніколи не зустрічав нічого подібного.
- Тож, якщо говорити про талант, мені далеко до Корі. Якби не щоденник, я б давно помер.
Горса поклав руки на підлокотники дивана і знову відкинувся на спинку. - Багато хто мав цю книгу, але всі вони померли.
Соул не встиг зрозуміти, чи його потішають, як здивовано запитав: "Ви бачили цей щоденник раніше? Ви знаєте його попередніх власників?
— Догадую, — Горса втупився на руку Сола. У його долоні він бачив не книгу, а клубок спотворених тіней, на якому часто з’являлися жахливі гримаси, ревучі та воєдині. Але в очах Сола щоденник, мабуть, виглядав інакше.
— Твій щоденник має дуже сильну погану волю. Він спричиняє нещастя. Напевно, тільки в твоїх руках він і міг розцвіти таким... комком.
« Хіба до слова “розцвісти ” підходить слово“ коок ”? »
Мислно зв'язавши, Сол усміхнувся. - Дякую.
Він глибоко зітхнув і нарешті вирішив. - Наставник, у мене є один особливий спосіб, який може вам трохи допомогти. Я можу встановити зв'язок між нами. Коли ви увійдете в око Бездні, вона зможе постачати вас силою і допоможе відзначити шлях назад на Статт.
Горса пильно подивився на Сола. Цього разу він не жартував, а на диво серйозно задумався.
Через п'ять хвилин він повільно похитав головою. Ми занадто, надто мало знаємо про око Бездні. Ніхто не може гарантувати, що його сила і брудна енергія не будуть до вас причетні.
Соул вже відкрив рот, щоб пояснити особливості Лінії долі, але Горса зупинив його жестом.
- Я розумію, що ти хочеш допомогти, але я йду до Глаздо Бездні не для того, щоб бездумно загинути. — Горса злегка посміхнувся, прищуривши очі. - Я теж підготувався до відступу.
Не бажаючи, щоб Сол його більше вганяв, Горса встав і постукав по стіні вежі. Раніше я хотів використовувати темний атрибут для просування на третій ранг, аби не застряти тут і не витрачати час. Але коли я дійсно прибув на Стіну Вздохів, то зрозумів, що це було правильне рішення. Це допомогло мені змінити свій шлях.
Він обернувся і порадив Солу: - Якщо у тебе немає інших невідкладних справ, залишся тут на деякий час. Тут битви з Чорним припливом відрізняються від тих, що на південно-східному узбережжі Нефрайта.
— Так, лорд Мерфі радив мені те ж саме. І я вже погодився.
Соул розповів про два тварі Чорного припливу, яких зустрів по дорозі.
- Я помітив, що тут набагато сильніше творіння. На Нефраті їх було дуже багато, але поодиночці вони слабші. І, здається, з них не випадали сірі кістки.
— Верно. Тут монстрів небагато, але кожен з них сильний. Дехто може порівнювати мага третього рангу. І ще... Але ж сам побачиш, коли прийде час.
Сол: «...»
« Наставник, хіба не слід перед боєм детально описати ворога? Чи ви занадто вірите у свого учня? "
Хоча Сол був абсолютно впевнений у собі, він ніколи не розлучався через брак терпіння Горси.
Горса більше нічого не говорив, здавалося, він занурився в роздумів. Через мить він раптом прокинувся і почав випрошувати Сола.
— Ладно, ладно, иди уже, знайди собі башту для служби. З твоєю нинішньою силою можеш вибрати будь-яку. Не заважай мені проводити експерименти.
Горса безжалісно виставив Сола з вежі. Залишившись на поверхні моря, він подумав: « Невужелі доведеться повертатися до Стіни Вздохохів, щоб вибрати собі башту для служби?»
Він спробував і виявив, що все ще може телепортуватися до Корі.
Інші побоювалися, що Чорний приплив забруднений, але йому не було страшно.
У той момент, коли Сол вже збирався пересуватися, він раптом помітив фігуру, що швидко летить до нього.
Це була Марія, патрульний маг, з якою він щойно порвав.
— Ваше вишесть Сол, вы бачились з магом Горсою? — Марія виглядала стривоженою.
я щойно від нього. Наставник зайнятий експериментом. Ви хотіли його бачити?
Марія з полегшенням зітхнув. - А, тоді не потрібно.
Сол: "Хм?"
"Тільки що питала, і вже не потрібно?"
Марія поспішно пояснила: « Розслідуючи вторгнення творіння Чорного припливу, я виявила, що зник один з магів третього рангу!