Його слова викликали нарікання.
Рой, ще коли Сол згадав мутанта, зрозумів, що справа погано, і хотів його зупинити. Але Сол був напоготові. Він натрутив на нього Кошмарну метелика, і у Ройі раптово заплутався мова, а в голові все помутилося. Він не зміг перешкодити Солу сказати правду.
Тепер, коли слова були сказані, зупинити його було безглуздо.
Рой, опритомнившись, побачив срібного метелика влетіла у лоб Сола.
Він озирнувся і побачив, що багато магів були шоковані словами Сола. Середовище, хоч і залишилося, але стало менш щільним. Пробилось кілька променів сонця. — Голову Трібуналу пішов, щоб стратити зрадника, якого внесли до списку! — Поспішіть він. — Вони існують лише для того, щоб завдати шкоди Нефрайтові! Врешті-решт, все це заради боротьби з Чорним припливом для захисту Нефрайта!
— Ха, ти так говориш, а чому? Тому що хто не підкоряється Фліїму, того він і вбиває? — розсміявся Сол, непомітно підмінивши поняття.
У критичний момент і словесна перепалка — теж зброя!
У цей момент один з обертаючих квадратів за його спиною раптом вибухнув, розлітаючись на кілька шматків, як розбите скло, і зник в повітрі.
Почувши звук, Сол різко обернувся. Його серце забилося від радості.
Білий костяй дракон навів Корідро Свитання незворотне урон!
Коли Фліїм побачить, що на його лігво напали, і поспішить назад, його чекатиме не тільки Трибунал, але й його старий ворог Нортон Сяючий!
Цей вибух був знаком успіху Корі. Але він також став сигналом, який остаточно зруйнував усі можливості переговорів. - Соле, негайно припини! - Зревел Ройе. — Інакше я вб'ю тебе, а потім піду і убью ту дівчину! Навіть маг Нортон загине між главою Трібуналу та імператором Ейло!
Але цього разу він не чекав на відповідь, бо знав, що його вже ніколи не буде. Він тут же створив кулю примарно-блакитного полум'я і мітнув його в Сола!
Атака Ройе стала сигналом. Чорна хмара магів навколо теж почала застосовувати свої закляття.
У сірих очах Сола запилювали кольорові вогні. Вони сплелися, мінялись, мерехтіли, немов він знову опинився в мирі ілюзії та фарбах.
Соул знав, що він повинен битися. До тих пір, доки Фліім не буде переможений! - Ну що ж, почнемо!
Навряд чи Сол договорив, як його тіло почало змінюватися. З рукавів, підола і штанін його чорного мантії вирвалися спотворені та роздмухуються сірі щупальця.
Зміни на цьому не закінчилися, але примарно-блакитне полум'я вже вдарило в його тіло.
Проте Сол не думав ухилятися.
Блакитне полум'я спалахнуло, миттєво схопивши його повністю.
Потім йому вдарили й інші закляття.
Чим більше заклинань вливалося у вогняну кулю, тим сильніше він ставав, наче вони були його паливом.
Рой не втрачав пильності і радості. Він добре розумів, що Сола так просто не здолати.
Він відразу почав готувати друге закляття — кидок у Бездну.
Це була магія п'ятого рангу, причому одна з найскладніших.
Раніше ця "бездбана" не обов'язково була Око Бездна. Вона відкрила просторовий розлом і кидала ворога в якесь надзвичайно небезпечне місце.
Але після того як світ магів був запечатаний, цей раз завжди вводив до ока Бездні.
Це заклинання було в тому, що коли розлом відкривався, звідти просочувалась інфекція і навіть могла вилізти щось незнане.
Тому Рой мав швидко діяти, коли відкрився Сола і відразу ж закривав його.
Поки він читав закляття, Сола продовжували атакувати.
А примарно-блакитний вогонь все розрісся...
— Погано! — Аж раптом зрозумів один з чарівників, що стояли ближче, і поспішив відступити.
Тоді всі побачили, що полум’я голубого світла змінило форму. Мови вогню звивалися в повітрі, нагадуючи гігантського монстра зі безліччю щупалець! - Припинити атаку! - Нарешті хтось здогадався.
Чим більше магії влилося у нього, тим яскравішим стало полум'я, і тим більшим ставало жахливе тіло, яке було сховане.
Раптом один з блакитних язиків полум’я, як щупальця, хлестнув Ройе.
На його тілі відразу з'явився палаючий доспех, що заблокував удар. Але тільки один. Доспех просто розсипався, а полум'я перетворилося на чорний дим.
Рой був у жахі. Він ледь не перервав закляття.
Він не розумів, як Сол міг витримати таку атаку і як він перетворював чужі закляття на паливо для свого полум'я.
Але часу на роздуми не було. - Прикрийте мене! — зревёл он.
До нього відразу підлетіли маги, щоб допомогти відбити атаки вогню щупалець.
В основному це були його підчинені і кілька магів третього рангу.
Але якби Рой зараз відштовхнувся, то побачив би, що частина магів бореться не в повній силі. Особливо ті, кого лікував Сол. Вони просто стояли в натовпі, не беручи участі у атаках.
Вони були тут через своє положення, але були зобов'язані Солу спасінням. Крім того, їх непокоїли запитання: « Чи справді глава Трібунала Фліїм бореться з Чорним припливом? » Чи ж він не забув про свою справжню мету, як і казав Сол?