- Я знаю, у тебе є магічний артефакт під назвою "Днівник мага смерті".
Бум!
У голові Сола ніби щось вибухнуло. Але з вражаючою силою волі він подав усі свої реакції.
Він швидко підняв голову під необхідним кутом, трохи прискорив промову, а в його очах з'явилося відповідне випадку подив і серйозність. - У мене дійсно є такий. Але чи хотіли б ви знати, звідки вам це відомо?
Він поставив це запитання, як у його голові висіло одне ім’я.
І в наступну секунду Фліім його вимовив. - Кісмет. Це він мені сказав. Сказав, що ти так швидко став магом третього рангу не без його допомоги.
« Це виродок Кісмет, скільки він ще набрехав» — швидко поспішав Сол.
« Хочеться, — подумав він. — У такій ситуації навіть добре говорити неправду. Це означає, що Фліїм не знає про справжні можливості щоденника.
І дійсно, наступна історія Фліїма була сумішшю правди і фантазії. - ... Він сказав, що це дав тобі щоденник. Він допомагав тобі з підвищенням, давав ресурси, а натомість ти взяв на себе прокляття щоденника. Я потім навів довідки, ваші шляхи і справді часто перетиналися. Хоч і не так часто, але для секретного мага четвертого рангу та учня - все одно занадто часто.
Сол відразу ж вхопився за ключове слово - « проклять» — Ви хочете отримати щоденник? — Його голос був насторожений, але залишався гладким.
Звісно. Оскільки вже він зміг створити мага з такою високою нечутливістю до Чорного припливу, то, можливо, в ньому є і спосіб боротися проти Око Бездні. Навіть якщо він не зможе його викоренити, варто спробувати.
Сол підняв ліву руку. На його долоні з'явилася книга в темно-червоному переплетенні. Закрита. — Ось цей щоденник, — він простягнув руку вперед. - Кісмет колись сказав, що я став його повноправним господарем. Можете спробувати його забрати.
Ледве він договорив, як відчув, що по його долоні ковзала якась сила. Але щоденник залишився.
Сол не здивувався. - Здається, я не можу його забрати - у голосі Фліїма теж не було здивування.
У той момент, як Сол показав щоденник, він вже зрозумів, що його перший план провалився. — Пане Фліім, ви чули про закон причинності? - Поспішав заговорити Сол, перш ніж той запропонує щось ще.
Фліим мовчав. Навіть Байрон вперше чув про це від Сола і забув усе, втупився на нього та його книгу. - У щоденнику є одна особливість, яку майже ніхто не знає, — Соул розповів те, що сам припустив і чого навчився від Кісмета. - Той, хто пов'язаний з власником щоденника причинно-спадковим зв"язком не може його отримати. Пане Фліім, якби ви, перш ніж дізналися про мене і Днівника, раптово напали й вбили мене, то, можливо, у вас був би шанс. Але, швидше за все, щоденник би просто зник, поки не знайшовся б хтось, зовсім зі мною не пов'язаний.
- Так коли Кісмет передавав його тобі?
— Да. Він навіть не знав, хто я.
— Хех, Кісмет, — Фліїм був знеохочений.
Соул опустив очі. У його словах була правда, і брехня. Але те, що стосується щоденника було правдою.
Тому Сід, який колись хотів забрати у нього щоденник, і не знав, що його план використовувати для цього інших, хто не знає правди був приречений на провал.
Навіть його дід ніколи б не отримав щоденник. Вони просто влаштовували безглузду різню.
Настала довга тиша. Фліїм, мабуть, думав, які його шанси, якщо він знайде когось, зовсім не пов'язаного з Солом, щоб убити його.
Але, подумавши, він зрозумів, що такої людини не знайти.
Поки Фліім мовчав, Байрон повільно підійшов до Солу і обережно озирнувся.
Він вважав голову Трібуналу розсудливим, але боявся, що той раптом спробує.
На відміну від того, що Сонце насторожив Байрона, воно було спокійнішим.
Він знав, що навіть якщо Фліїма зірє дах, це станеться не зараз.
Тепер у нього були важливіші справи. Він безумовно скористається тим, що наставника заманили в Кема, а його самого привели сюди, щоб позбутися Горси!
Так, Соул добре розумів, чому його знову сюди притягнули.
І Фліїм, мабуть, також знав, що Сол знає. Але він все одно це зробив. Очевидно, він був упевнений у успіху.
Нещасливе підвищення Горси було для Фліїма рідкісною нагодою. Навіть якщо його ціль і була відкрита, він грав на подвижання.
Соул подивився на свої ноги.
Але хіба не так само робив і він? — Я зрозумів. Схоже, ти повністю захопив цим унікальним артефактом. Я більше не буду намагатися змінити його господаря. Хто зараз зможе використовувати його краще за тебе? — Флиим ухвалил рее. Принаймні, зараз Сол був найкращим кандидатом на співпрацю.
Навіть якщо він уб’є його наставника, це не обов'язково зробить їх смертельними ворогами.
Врешті-решт, вони обидва були магами, а для чарівників знання і вигіда - перш за все. — Я пришлю тобі оброблений якір. Зроби з ним експерименти. Якщо зможеш впоратися з його заразою, я дам тобі більш примітивний. А якщо впораєшся і з ним ... Я віддам тобі місце главі Трібуналу!
Фліїм спокушував Сола троном глави Трібунала, але Солу це не цікавило.