Публиковаться
НовинкиПопулярноеБесплатноКниги в процессеЗавершённыеПереводыИллюстрацииФэндомыНовости
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБиблиотекаВойти
Літерна

Книги и переводы для чтения по главам. Публикация произведений для авторов и переводчиков.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаО платформеЦены и тарифыОплатаВозвратыКонтакты
ДокументыПользовательское соглашениеПубличная офертаПолитика конфиденциальностиПравила публикации18+Написать в поддержку
19Зарегистрированных пользователей
Социальные сети
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокация от DB-IP
Щоденник мага смерті

Щоденник мага смерті. Частина 1297

Прочитано 0% главы

Але всередині стіни була лише порожнеча. Ніть не натрапляла, наче в океан з бурхливими підводними течіями, де неможливо було рухатися прямо.

Перша спроба перервалася, коли прийшла Лія з даними експериментів. Але Сол не знеохочувався.

Лія не хотіла йти, коли розповідала про стан Мідорі. Вона опустилася на коліно, знову пропонуючи Солу свою магію. — Зараз мені потрібна не магія, - махав він лівою рукою і вів їй вставати. - Я не можу вічно тут сидіти. Ти не можеш дізнатися, чому мене тут замкнули?

Лія вже мала деякі дані, але її розташування в Трібуналі було невисоким і вона не могла знайти більш секретну інформацію. Багато чого їй доводилося думати сама. що після Чорного припливу глава Трібунала відразу ж вирушив до імператора Чорноморського Пламені, і вони знову посварилися. Але ніхто не знає, через що. Можливо, це пов'язано з вами?

— Стюарт з'явився? — Коли згадувалось про імператора Чорного Пламені Солу, прийшла думка.

Стюарт був таємним керівником Трибуналу. До кінця битви більшість не знала, що під личиною імператора переховувався він. Але якщо він не помер і його знайшли, то зараз він мав би з'явитися. І навіть якщо він помер, то коли йому вдалося знайти його цілу душу, Ейло як маг четвертого рангу міг би воскресити його так само, як Фліїм воскресив Ройе. — Ні, - похитала головою Лія. Вона не розуміла, чому Сол питає про Стюарта. - Маг Стюарт так і не з'являвся.

« Очевидці, його не знайшли. Імператор і Фліїм, ймовірно, сперечалися через це. Адже, напевно, ідея з маскуванням належала Фліїму.

Соул глянув на Лію. Відсилати її до імператора було дуже важко і занадто помітно. Адже вона була єдиною, хто міг безпосередньо контактувати з ним. За кожним кроком, напевно слідкували.

Солу потрібен був більш прихований спосіб добути інформацію. Канал « Ілюзія і Краски» також був недоступний, оскільки його ментальна сила була заблокована. — Подумавши, запитав Сол.

— Так, — кивнула Лія. - Пане Рой часто буває біля Червоного моря. Більшість даних по Мідорі, які я вам приношу, передав мені він.

— Ладно. Піди і скажи йому, щоб він запитав у голови Трибунала Фліїма, що мені треба зробити, аби відпустити мене.

— Пане, — кивнула Лія і з жалем подивилася на його порожній рукав. Може ви візьмете мою магію? Тут немає елементальних частинок, вам, напевно, важко проводити експерименти.

— Мені ще треба лише проаналізувати деякі дані, — знову відмовився Сол. - Все, що ми маємо. Якщо можеш, принеси мені наступного разу кілька металевих дисків для кругів і магічних кристалів.

Лія кивнула і неохоче пішла.

Коли вона пішла, Сол дістав маленьку металеву пластинку. На ній було скопійовано магічне коло з Ігли, що фіксує душу.

Через Чорний приплив і роботу над чорною гілками він давно не займався його вивченням. Але тепер він знову дістав платівку і присвятив їй більшість свого часу.

Наступного дня, відпочивши, Сол знову взявся до розвідки.

Нитка долі, ввійшовши в Коридор Свитання знову, як риба у море, загубилася в безкрайних просторах. Але цього разу Сол вже краще контролював її, направляючи все далі і знову.

Поки світ, який вона відчувала, не змінювався, але Сол був упевнений, що якщо він буде шукати, то обов'язково знайде аномалія. Там і буде його точка прориву. Зрештою, це був лише Коридор мага четвертого рангу, він не міг бути ідеальним.

Нарешті, не відомо скільки часу пізніше, Сол відчув слабку, аномальну вібрацію. Він відразу направив нитку долі до неї.

Поки Сол шукав вихід, Фліім в іншому коридорі слухав звіт свого підпорядкованого. — Маг Горса... не зміг прорватися на четвертий ранг.

У голосі підпорядкованого чулася радість.

Але Фліїм залишався безстрастною сферою теплого світла - при переході з третьої на четверту рангу одна невдача - це нормально.

Його голос також був спокійний. Але те, що він не розсердився, вже говорило про його гарний настрій.

З тих пір, як мутант з русалок затягнув назад монстрів Чорного припливу і змусив його відмовитися від плану вбивства Горси, його настрій було не з кращих.

Тепер, принаймні, все не пішло на гірше.

Побачивши Фліїм задоволений, він поспішив доповісти наступне: - Але кажуть, Горса збирається зробити другу спробу протягом трьох років. Тому що наступний великий чорний приплив у Стіни Вздохів очікується саме через три роки.

— Передай магу Мерфі, — замовкши, сказав Фліїм. — Щоб він, за нашим колишнім контрактом, змусив Горсу на деякий час залишити Стіну Вздохів.

— Слухаюсь, - низько схилив голову підчинений.

https://literna.net/uk/books/136-shchodennik-maha-smerti

Предыдущая главаСледующая глава