Але щоб вирушити в Червоне море, було ліпше отримати дозвіл Трібунала.
Соул був свідомим чоловіком, і поки Альфонсо або Рой не прийдуть за ним, він нікуди не збирався. Він спокійно продовжував свої дослідження в тимчасовому палаці і обмірковував одну сміливу ідею.
Через три дні перший з них прийшов Альфонсо. — Давно не бачились, пане Альфонсе - Сол підняв голову з густої пари. Котелок у його руках вже майже підгорів, але він все ще збільшував вогонь. - Ви так поспішаєте того дня. Щось сталося?
Альфонсо як і раніше був хмур та похмурий, а сьогодні на його обличчі ще й читалася втома. — Глава викликав нас. Майже всі чарівники третього рівня були там.
Альфонсо коротко згадав про це, але не вдавався у подробиці.
Соул і не наполягав, а нахиливши голову продовжив свій експеримент. - Альфонсо не очікував, що Сол так недбало привітається і знову його проігнорує.
Тепер йому хотілося поговорити, але він не знав, як почати.
Він не витримав і, крокнувши вперед, запитав: "Ви того дня... нічого не зробили з Перлиною?
— Ви настільки поспішаєте, що навіть не встигли висушити подуло, — встав Сол, вказуючи на одяг Альфонсо. — Тільки що перевіряли принцесу русалок? Хіба не бачили, робив я щось чи ні?
Відповідь Сола була б відповіддю, а ніби і ні.
Альфонсо відкрив рот, але не почав далі розпитувати.
Він знав, що Більшого Сола не скаже.
Якби він побачив, що Сол щось зробив, той би зізнався. Але якщо він нічого не виявив, то й пояснюватиме Солу нічого.
А зараз він дійсно не бачив, чи робив Сол щось з Жемчужиною. - Я просто хотів нагадати тобі, що Перлина - рідка русалка і її не можна просто так витрачати, — тихо сказав Альфонсо.
Цього разу навіть Сол, якому було байдуже, не втримався і подивився на нього.
« Цей Альфонсо настільки цінував принцесову русалок. Чи є в ній ще якась цінність, яку я не помітив?» - подумав він.
Альфонсо стояв на місці, не знаючи, що робити далі. - Як твої приготування? Можна починати лікування? — Зрештою запитав він.
Соул не став відразу відповідати. Тігель у його руках вже підгорілий, і він пахне їдким. Чорна маса на дні.
Соул обережно зрубав її в чисту чашку Петрі.
Запечатавши чашку і очищивши тигель, він випростався. - Можна почати перший експеримент. Насправді, я якраз тебе і чекав.
Альфонсо зрозумів, чому Сол їх чекав.
Це було свого роду негласне правило. - Пішли. К Корал, — сказав Альфонсо. — Бери необхідні матеріали. Скажеш, коли будеш готовий.
Соул забрав результати своїх досліджень за останні дні у сховищі, а потім взяв із собою і русалку-Кейта.
Альфонсо дивився на русалку, яку Сол накинув на неї чорний плащ, вів, як повітряна кулька, і не міг зрозуміти, чому він так цінує цю звичайну потилицю.
Він також дорожив Жемчужиною, але та була принцесою з найбільшою кров’ю.
І Перлина... була дуже вродлива.
Але Сол, безперечно, цінував свою русалку не за це.
Рукалка, яку вів Сол, була потворнішою за більшість людей у Червоному морі і з очевидними слідами глибокої зміни.
« Невже Сол хоче створити нову расу русалок? » — подумала Альфонсо. — Це можна доповісти главою.
Але зараз він не став нічого питати, а повів Сола знову в підземний канал. Вони сіли в магічний човен і швидко добралися до заводу, де тримали заражених русалок.
Коли Альфонсо побачив, як за допомогою коричневих крихт він виманює на дні русалок і питає: « Ці корині — коріння Червоного моря? »
— Да. Але це коріння, яке не зберігалося від чорного припливу, кивнув Альфонсо.
Ці заражені руслки зараз найбільше боялися чорного припливу, і природно, їх не можна було годувати забрудненими корінням. - А вони їдять щось ще?
— Да. Корінь Червоного моря — це необхідність. Але вони не можуть забезпечити мінімальної кількості енергії для виживання, тому також ловлять рибу та креветок.
— Але ви зазвичай даєте їм лише невелику кількість їжі, щоб вони не мали зайвих сил? — згадав Сол тих ледачих русалок на дні Червоного моря.
Рой вважає, що русали не потребують інших занять. Вони лише повинні поглинати брудну, а потім слухняно розмножуватися і вмирати.
У цей момент в очах Сола з'явилася яскраво-червона пляма. Корал знову підплив до поверхні. Її червоні очі пильно дивилися на нього, з цікавістю роздивлялись.
Сол випустив щупальця, яке встромило у воду і витягло її на берег.
Але він був дуже неодружений. Хоч і швидко, але дуже акуратно. Коли Коралл опам’янулася, вона вже сиділа на гладкому рифі, а її наполовину зігнутий хвіст звисав збоку.Сол підняв руку і з'явився величезний лабораторний стіл, на підлозі якого стояли різні прилади та реактиви.
Соул, взявши Корал на руки, переніс її зі скелі на стіл.
Холодний стіл змусив її здригнутися, а потім вона з цікавістю простягнула руку, щоб його потрігнути.