Ноа легко відпустив переляканого солдата і, повернувшись з благоговінням, повів Солу наверх.
Соул, дивлячись на хлопчика, який так легко змінював вираз обличчя і тон, з подивом подумав, як сильно той змінився.
Але чи багато людей, які пройшовши крізь вогонь і воду, залишаються незмінними?
І він не мав права судити Ноя.
Сол пішов за ним на найвищий поверх Чорної вежі.
Через відстаю технології будівництва, верхній поверх був всього лише кімнатою заввишки менше двох метрів, зі сношеними стінами, що робило її ще темнішою.
У кімнаті стояв лише один ящик з дерев’яною кришкою, а на ній — магічний артефакт.
Цей артефакт Сол теж колись дав Ноа.
Він мав здатність до автоматичного захисту і контратаки. Він мав малу, але й енергію не споживав багато, а виготовляв небагато. Тому серед його учнів він був дуже популярним.
Тепер, не чекаючи на пояснення Ноа, Сол зрозумів, що в шухляді лежить те, чого вони знайшли.
Він підійшов і, піднявши руку, зняв захисний артефакт. Той був тихим і мирним, як кролик.
Тільки що зажарений.
Сол підняв кришку і заглянув у ящик.
Там лежала костяна риба.
Її голова мала приблизно третину тіла.
Зуби в роті були неймовірно гострими і довгими. Навіть коли рот був закритий, вони стирчали назовні.
Але, хоч би який жахливий був її вигляд... Ця риба, мабуть, не могла битися, як летючий костовий ящір.
« Гаразд, але є ще один експериментальний зразок. Все краще, ніж виривати зуби біля летючого ящера".
Сол підняв руку і відразу прибрав костяну рибу у своє сховище. — Наставник, ви не уявляєте, — почав скаржитися ззаду Ноа, щоб знайти кістяного монстра і долан Чорної Води півроку риштував під землею та в пустелі. Десятки людей загинули, і десятки продовжують пошуки.
- Говори прямо, чого ти хочеш? — З посмішкою обернувся Сол.
— Наставнику, — гукнув Ноа великими очима. Чи можу я трохи виростити маленького Водорості?
Малюк Водоросль!
Сол завмер. Повернувшись додому, він ще не знав, чи вона прокинеться.
Коли повернеться, потрібно буде обов'язково подивитися. Хоч люди доглядали за нею у вежі, але він не заспокоїться, поки не побачить її сам.
Але у своєму теперішньому стані дитина Водоросль, безперечно, не могла цього зробити. Одна необачність - і вона могла б зжерти все місто. — Малюк Водоросль не можна. Вона теж магічна істота, і тутшнє середовище їй не підходить.
— Але ж мені тільки відросток, — відкрився рот Ноа.
— И отросток не пас. У такому середовищі дитина, що живе в Водорості, може мутувати.
Ноа відразу закрив рот.
Він хотів використати могутню крихітку Водоросль як захисника міста, замість того щоб помилково вбити її.
Але зараз, коли сила міста Чорної Води зростала, було неминуче, що він приверне увагу інших.
Хоч у нього і було багато магічних артефакцій, але в основному вони були вуличного рівня.
Учні магів ще не були надлюдами. У бою з сильним противником їх могли вбити.
Отже, Ной потребував сильної і слухняної кози.
Спочатку він поклав око на крихітку Водоросль, бо вона була і милою, і слухняною.
Але тепер, здається, це було неможливо.
Ноа з надією подивився на Солу, очевидно, очікуючи, що він йому щось придумає. - Гаразд. Враховуючи, що ти знайшов цілого костяного монстра я знайду тобі охоронця і бійця.
Скільки б справ Ноа наробив у цьому світі, він все ж старався виконувати доручення Сола.
Сол відкрив щоденник у своїй свідомості. - А ти не хочеш залишитися в Хаосі і допомогти Ноа розширювати його володіння?
« Мій господар, — відповіла Аня. — Вам не потрібно запитувати, чи хочу я ». Якщо це допоможе вам, я готова на все.
Соул знав, що Ан — це не пусті слова. Так само, як і раніше, коли вона сама попросила залишитися в щоденнику, щоб, подібно до старшого Мортона, бути готовою пожертвувати собою будь-коли заради нього.
А, знайшовши ворога у переверненому дереві і поковтнувши його душу, вона стала апатичною.
Замість того щоб ставитись до Солу, вона не прагнула ні сили, ні нової освіти.
Крім того, сила Сола тепер перевершувала більшість душ у щоденнику і вони могли лише допомагати по дрібницях та рідко відігравали важливу роль.
Тому, коли Сол запропонував їй залишитися і допомогти Ноа, вона спочатку засмутилася, а потім зраділа.
Врешті-решт, з її силою близько до другого рівня вона була б абсолютним лідером у Хаосі.
Тут від неї було більше користі.
Отримавши відповідь, Сол на очах у Ноа витягнув душу Ан з щоденника.
Напівпрозоре тіло з’явилось між ними і воно перетворилось на високу фігуру — гарну жінку, низ вісім паучих лап.
— Малий хлопчик, — посунувши руку в бік і звисаючи на Ноа, захиталася, сестричка буде захищати тебе.
Ноа сковтнув.
Він все-таки хотів Малючку Водоросль. Сильну, а головне, милую і покірну!