Нарешті він сів і відкрив два чорних, як діра, очі. - А-а-А! Ти все-таки віддав мене цій старій відьмі!
Побачивши Сола, білий чоловічок кинувся до нього руками. Але його руки і ноги були м'якими, як у ганчіркової ляльки, і біг він дуже смішно.
Соул іскоса подивився на Офелію. Та, незважаючи на образу, все ще з усмішкою дивилася на них.
— Найрилла, как вы? - Опустив він погляд.
Білий чоловічок, добивши до ноги Сола, встав як леді. — Ми в порядку, господаре. Пані Офелія весь цей час пристосовувалася до ментальній сили Пер. Просто Пер не дуже задоволена.
Завдяки зв’язку з щоденником Сол відчував, що Найрілла не бреше. А оскільки вона зараз ділила одне тіло з Пер, то знала і її почуття. І навіть будучи головною, могла трохи її контролювати.
Саме тому Сол і залишив її. - Товар перевірений? Тоді почнемо.
Під обурені крики Пер: "Хто тут товар?", Сол поставив білого чоловічка на ліву частину магічного кола, а сам встав на праву.
Офелія, яка вже знала принцип роботи кола, без нагадувань виміщала свою голову на третій ключовий вузол.
Відчувши, як їхні сили під впливом кола починають зливатися, Соул натиснув пальці і запалив магічні кристали по краях.
Над кристалами спалахнуло чорне полум’я, яке супроводжується тріскою.
Величезна кількість магії хлинула в коло, і намальований з руки, грубий візерунок перетворився на точний, наче викреслений по лінійці, малюнок.
У світлі активованого кола Сол кинув погляд в один з його кутів, а потім непомітно відвів його, немов просто перевіряв роботу.
Але насправді, там під видимим колом був прихований інший... "Симфон долі"
Але Соул ще не активував його.
Адже це був лише перший пробний зв’язок. Спочатку треба було переконатися в її можливості.
А головне, він ще не вирішив.
Все більше і більше магії кипіло в колі. Хоч і не було пари, але повітря перетворювалося під дією потужного випромінювання.
Коли потенційна енергія кола досягла максимуму, Сол простягнув руки до Пер і Офелії.
З його долоні вирвалися тонкі нитки і з'єдналися з ними.
Офелія вперше бачила таке заклинання. Вона з цікавістю опустила очі на нитку, але стрималася від гульбища її язика. А ось Пер вже звикла до таких ниток. Намагаючись якомога швидше встановити зв’язок з Пер зі світом ілюзій та позбутися старої відьми, вона цього разу не стала скаржитися, а почала активно встановлювати ментальний контакт.
Отримавши сигнал від Пер, Сол закрив очі.
Перед ним затихли зорі, які перетворились у глибокий космос.
Невдовзі навколо Сола стало світле.
Тому що його оточували кілька прозорих, тьмяно світних ниток.
Ці нитки належали його пацієнтам, друзям і товаришам.
Але тут повинна була бути ще одна.
Прилежала Перс.
Але зараз, хоч Сол і смутно відчував їхній зв'язок, він вже не міг бачити її лінію долі.
Залишок душі Пер вчасно передав йому свої ментальні коливання. Соул прийняв їх і змусив свої власні коливання стати майже ідентичними.
У цей момент інші лінії долі зникли, і навколо знову стало темно.
Але Солу і потрібна була ця темрява. Тільки в цілковитій темряві той слабкий вогник, що виходив від далекої Перси, стане достатньо яскравим, щоб він, через кілька світів, знову зміг уловити її сигнал.
Але навіть після синхронізації ментальних коливань Сола і залишок душі Пер, він все одно не міг знайти в темряві такий же сигнал.
Як і минулого разу.
Після недовгого пошуку Сол послав інший сигнал.
І відразу ж величезна ментальна хвиля, як і гігантські цунамі, налетіла на нього.
Сала і Пер були, наче маленькі вітрильники в океані. Сильний попутний вітер хоч і прискорив їх, але мало не зламав щогли.
Обличчя Сола тут же побледнало. Він висихав зуби і ледве утримував стабільність своїх та Пер ментальних сил, щоб не розлетітися на шматки під напором цієї нової сили.
Ментальна сила мага четвертого рівня... Яка ж сильна!
Соул уперше відчув різницю між собою і магом четвертого рівня.
Раніше, будучи магом другого, він не відчував такої безпорадності перед чарівником третього. У нього був ще і козир у вигляді свідомого поля бою.
Але перед магом четвертого, Сол був упевнений, навіть якби він затягнув когось у свідоме поле бою, то воно відразу ж було б затоплено величезною хвилею його ментальній сили. « Дій, що вищий за ранг, є більш різницею між рівнями», — видихнув Сол, заспокоюючись і не даючи собі відволікатися на роздуми про розбіжність у силі.
У цей момент жахлива, як ураган, ментальна сила раптом послабилась. Хоч вона була дуже сильною, то вже не мала тієї всеосяжної сили.
Сол нарешті зміг нормально використовувати її силу і, пливаючи по безкрайному ментальному космосі, почав шукати сигнал-координату світу ілюзій.