Навпаки, Натан зітхнув з полегшенням, коли побачив тверде та жадібне обличчя Сола.
— Мені не потрібні гроші, наставник Сол.
- Ти хочеш, щоб я допоміг тобі модифікувати Локатор? - З розумінням кивнув Сол.
Він постукав вказівним пальцем по щоці, обмірковуючи наскільки можна довіряти його словам.
- Якщо ти мене обманюєш, я тебе відразу вб'ю.
— Я можу укласти з вами угоду за допомогою феї, — сказав Натан.
— Не потрібно, — Сол не хотів, щоб біла кішка і договір з феєю якось перетнулися. Щоб не викликати ще якихось непередбачених наслідків.
« Після мого наступного уроку приходь сюди і чекай на мене », — підвівся він. — И принеси кошку.
— Добре, — з радістю усміхнувся Натан і закинув.
— А зараз закрий очі і поспи.
Усмішка застила на його обличчі.
- Мені потрібно ще раз ретельно перевірити твій Локатор, щоб скласти план модифікації. Наступного разу я вже офіційно займуся ним.
Соул кинув погляд на Натана і мало не закочував очі.
Тієї ж ночі Сол повернувся в готель.
Кейт, який слідував за ним по п'ятах стрибнув у його кімнату через зовнішній мур.
— Пане Сол, ви знайшли ту білу кішку?
« Я і уві сні Натан не побачив нічого аномалій, — похитав головою Сол. — У його сні навіть не було білої кошечки.
Соул занепокоївся, що Натан не є останнім власником. Хоча він міг продовжити пошуки за його слідами, це було б надто довго.
Через кілька днів він знову вирушив до Білого Околапурноговорця, і не міг прийти туди з порожніми руками.
— Нейтан сказав мені, що отримав білу кішку від торговця на дирижаблі. Мабуть, це був Майк.
« Пане, — почувся голос Агу. — Чи ви думаєте, що Натан уже знав про смерть торговця? Адже він знайомий зі слугою з дирижаблем".
Слова Агу навели Сола на думку.
— Так. Очевидно, він вже знав про смерть торговця, тому впав на нього. Все одно мертві не можуть заперечити.
« Це ще більше доводить, що він є джерелом », — усміхнувся Сол.
Свідома згадка продавця, який справді був пов'язаний з білою кішечкою і сон, в якому слуга « поповнював товар» від Натана, — все це вже заслужило доказом того, що він глибоко у цьому замішаний.
« Ах! Братик Сол, ви обидва такі актори! Може, дійсно візьмете його в учні, щоб не зник ваш акторський талант? Хі-хі-хи...» - хіхнула в щоденнику Панні.
— Ц! — Соул справді закотив на неї очі.
Через три дні Сол знову провів свій урок.
Під кінець уроку учні третього рангу дивилися на нього з захопленням.
Хоча знання, які давав Сол, не виходили за рамки мага першого рівня, його розуміння було набагато глибше, ніж в інших викладачів.
Після уроку Сол, як завжди, перекинувся парою слів з чарівницею Лорою біля дверей і побачив, що Натан вийшов із лекції, попрощався і пішов геть.
Через 10 хвилин вони знову зустрілися в тому ж кабінеті таверни.
Зачинивши двері, Натан підійшов і поклав на стіл маленький мішечок.
Соул подивився на нього і розв'язав шнурок.
Усередині лежала біла порцелянова кішка.
Пара вифарбованих в червоний колір очей дивилася прямо на Сола.
Соул не сподівався, що Нейтан принесе білу кішку прямо на місце угоди.
- Ти так мені довіряєш? — Зобразив подив Сол.
— Насправді, я думав, що ви ще раз підете за мною і заберете її. Але ви не тільки не забрали, але й серйозно взялися за мій Локатор. Тому я вирішив віддати її вам відразу, на знак моєї щирості.
— Я просто боявся, що силоміць не доб’юся. — Зрештою, у світі магів часто існують приховані і непомітні правила.
Він постукав пальцями по столу і раптом запитав:
— Ця "шляхетна вдячність"... У тебе є ще одна? Або більше?
— Я... Я... Насправді... Так, є, — заїкаючись відповів Натан. — Но... Але чим більше їх, тим не краще. Удача часто йде рука об руку з нещастям.
Соул, пригубивши квіткового вина, більше не питав. Він помахнув рукою і прибрав білу кішку, яку приніс Натан.
Побачивши це, зіниці Натана трохи звузилися, а зуби під губами приховувались і він просто стиснув їх.
— Тоді почнемо, — Сол не збирався порушувати своє слово. Він кинув на стіл перед Натаном ескіз за ці два дні план модифікації. — Спочатку старанно вивчай. Якщо щось буде зовсім незрозуміло, запитайш. Але пам'ятай, ти повинен і сам думати.
Сказавши це, Сол встав і вийшов з кабінету.
Отримавши білу кішку, Сол відразу повернувся в готель.
Він перевірив її кількома приладами на випромінювання, але, як і очікував, нічого не виявив. Те ж саме, що і при скаринуванні ментальній силі.
Тоді, як і казав Натан, Соул збирається погладити кішечку з голови.
Але тут з щоденника пролунав голос Германа.
«Хозяїн, краще дозвольте мені. Ваш ранг занадто високий, ця кішка може на вас не п'є".