Але він встав. — Наставник, мене звуть Нейтан.
Соул кивнув і, навмисне не дивлячись на нього, наче і впрям вибрав першого попавшого, сказав: - Чарівниця Лора вже говорила мені, що на останньому ряду сидять найбільш перспективні учні. Тому за вашим прогресом зазвичай не стежать. Але саме тому, використовуючи тебе як приклад, я не заважаю твоєму власному мисленню. Адже ти вже майже все продумав.
« Я перевірю твій стан, не опирайся », — помахнув рукою Сол.
Не даючи Натану і шанса, він з голови до ніг просканував його своєю ментальною силою.
Натан був приголомшений. Його вираз обличчя був дивним. Здавалося, він здивований, але в той же час у його погляді було і якесь розуміння.
Соул запам’ятав його реакцію. « Він здивований, але я не вибрав його. І в той же час він наче чекав цього. Невже він думав, що я так робитиму? Чи що сьогодні взагалі щось станеться? "
Біла порцелянова кішка!
Він також використовував її здібності! « Так це я став його удачою? Чи він вдало з'явився переді мною, коли я чекав біля зруйнованої вежі? "
Не дивно, що Сол чекав на Натана лише два дні.
Виявляється, це було взаємне притягання!
Соул посміхнувся і, підриваючи удачу, яку принесла біла кішка, почав розповідати Натану про його стан. - У тебе непоганий талант, стабільна ментальна сила та достатній запас магії. Твій Локатор також цілком підходить твоєму тілу.
Соул, звичайно, не розкриваючи всіх деталей, а лише вказав Натану на те, що варто зрозуміти.
Усі учні, включаючи двох з останнього ряду, повернулися і почали записувати.
Коли Сол закінчив з загальними методами, він трохи почекав.
На обличчі Натана з’явилося легке нетерпеливість. Очевидно, що пояснення Сола були цінними, але не задовольняли його повністю.
Соул ще більше переконався у своїй здогадці і продовжив: - Твій Локатор доводить, що ти досить добре себе знаєш, але ...
Одна "але" і Натан знову напружується. а ти... Занадто лінивий.
- Вчитель Сол, взагалі-то Натан дуже ревний, — заступився за нього той самий учень, що відповів на його питання.
— Не досить, — відповів Сол. — Думаю, тобі просто занадто вело. Ти кілька разів доклав зусиль і отримав правильну відповідь. І в результаті, хоч і вирішив завдання, але не зрозумів її справжню сутність. Тому зараз... Ти вже майже не можеш контролювати свій Локатор, вірно?
Сол посміхнувся і, не ставши на цей раз модифікувати Локатор Натана, заклавши руки за спину, повільно повернувся на кафедру.
На відміну від його спокою, учні були вражені.
Вони всі подивилися на Натана.
Останні слова Сола чітко показали, що він у небезпеці.
Невже один з геніїв цього класу - це насправді нещасний, який ось-ось мутує?
Натан стиснув кулаки, його обличчя то червоніло, то блідо, але він нічого не пояснив, а тільки коли Сол пішов, сів на своє місце.
Хоча урок тривав цілий ранок, майже чотири години, жоден викладач не читав лекції без перерви.
Тому після свого пояснення Сол наказав учням зробити самоаналіз і заборонив ставити йому запитання.
А сам, закривши очі, медитував і думав, як йому за допомогою Офелії продовжити спілкування з Пер зі світу ілюзій. Це була його справжня мета.
Тільки опівдні, почувши особливий дзвінок, схожий на пташиний трель, він встав і вийшов з аудиторії.
Після того як він пішов, учні почали пошепки обговорювати з ним нового вчителя і хвалити його за справжні знання.
У цей момент в аудиторії поспішив чоловік середніх років і попрямував прямо до останнього ряду. — Нейтан, позич трохи грошей.
Натан, який вже збирався бігти за Солом, побачивши той, що прийшов, зрадів і в його голосі не було тіні роздратування. - Пол? Ти вже не на дирижаблі?
Це був той самий Пол, учень третього рангу, який допитував Сола на дирижаблі.
На дирижаблі сталося вбивство, його затримали для обшуку. Мені довелося з Міною тимчасово оселитися в переобласті Зеленої Тіні.
- Як це, через вбивство затримали дирижабль? — Здивований, Натан запитав мене: « Гроші! »
— Не знаю, — похитав головою Пол. — Але небесне місто, здається, на облозі. Зустрітися легко, а для того щоб вийти, потрібно пройти строго перевірку.
- Що б не сталося, це справи великих шишок, нас, учнів, не стосується -- в особі Натана щось мигнуло, але він негайно махав рукою.
— Сподіваюся, — сказав Пол.
Коли Сол вийшов з Лекторії, то не відразу повернувся до готелю.
Він трохи побродив навколо і зустрів чарівну Лауру.