Соул, заклавши руки за спину, неквапливо пішов за ним. Навіть коли той почав віддалятися, Сол не прискорив крок.
Коли він вже майже втратив його з поля зору, Сол побачив, як хлопчик увійшов у будівлю, схожа на великий зал.
Зал був оточений великою площею, засіченою білими й рожевими квітами.
На площі теж було багато учнів магів. Першу рангу мало, в основному другого і третього.
Звідси було недалеко від їхніх гуртожитків.
Порівняно з вуличними гуртожитками, тут було набагато легше, як на шкільному дворі.
Коли Сол проходив через площу, кожен хто помітив його учень кланявся. Навіть ті, хто сидів на лавках, відразу ставали. "Классова система тут дуже сувора".
Соул підійшов до дверей залу, але не встиг увійти і зіткнувся з тим чоловіком.
Це була жінка років сорока. Хоча її шкіра була гладенькою і білою, вона не могла приховати втому та життєвого досвіду.
Коли вона побачила Сола, то спочатку здивувалась і з полегшенням посміхнулася. - Нарешті ви прийшли. А я вже думала, вам не сподобалися умови і ви відмовилися. - Ви знаєте, хто я? — Сол зупинився.
— Хоч я вас і не бачила, - кивнула жінка, — але молодий маг першого рівня, незнайоме обличчя, та ще й в цей час у лекторія... Це може бути лише засмічений вчитель, якого ми найняли.
- Взагалі-то, я ще думаю... — Потиснув плечима Сол.
« Я знаю, наша плата не дуже хороша », — підняла руки жінка. « Але, поки ви не можете вступити до Інституту знань чи практичного інституту, викладач у вченій школі — це найкращий перехідний варіант.
Коли вона побачила, що Сол не йде, жінка вирішила, ніби він вже майже погодився, схопила його за рукав і потягла всередину. - Я ще не представилася. Мене звати Лора. Я тут вже двадцять сім років викладаю.
— Сол.
- Здрастуйте, Сол. Я знаю, ви ще сумніваєтеся, але ви дійсно можете спробувати. Хоч би один урок?
— Третій ранг, насправді не настільки складний, — бурмотала Лора. — Вони ставлять дурні, головний біль викликаючи питання. Якщо ви не знаєте, що відповісти, просто скажіть їм що вони зараз знати не покладено.
Мимо їх часто проходили учні, але Лора не соромилася розповідати їм про свої проблеми. Якщо у вас дійсно є справи, можете повідомити нам і ми зробимо урок самостійною. Звичайно, ми не заплатимо вам.
« Звичайно, — відповіла Лора. — Але все ж таки голосно та чітко показала мені, що можна приходити і займатися своїми справами, а учні повинні робити це самі ».
Соул вкинув брову і з розумінням кивнув.
Ця чарівна дівчинка Лора, очевидно, була найметнішим працівником, а не власником школи і вже точно не тим, хто платив зарплату. - Ви молоді, щойно сталими чарівниками, повні амбіцій, не розумієте, як тут добре. Насправді, всі місцеві сталі викладачі, як і я, працюють тут десятиліттями.
- Хоч тут і не можна просуватися або отримати багато рідкісних ресурсів, але тут можна жити. Жити, як король.
Коли Лора сказала це, то раптом помахала рукою найближчого до неї учня.
Того, наче ураган, підхопило і з силою вдарило об стіну. Він тут же виплюнув повний рот крові.
Всі учні, злякані і не сміються та притиснулися до стін. — Скотте, - зовсім іншим тоном сказала Лора ще не піднято учня, якщо ти не навчишся поважати офіційних магів, наступного разу я розіб'ю твою голову як ягід!
Учень, який лежав на підлозі, не смів ані встати, ні подивитися на Лору. Він лише харкав кров'ю і відчайдушно кивав.
Хоча він... просто стояв занадто близько до неї.
Соул відкрив рот, але відразу закрив його і показав своє здивування.
Лора була задоволена його реакцією. Вона знала, що нормальна людина після такого змінить свою думку про низькооплачувану роботу.
Потім вона почала нагнітатися. - Звичайно, якщо у вас є інші плани, нічого страшного. Просто проведіть кілька уроків. Вчитель, який вів третій ранг учнів і пішов на іспит у Інститут знань, якщо він не здасться, може повернутися.
У цей момент вони дійшли до аудиторії в кінці коридору.
Це була східчаста аудиторія.
На вигляд у ній могло поміститися понад 200 чоловік.
Але зараз в ній сиділо менше п'ятдесят, і сиділи вони дуже розрізно. Семеро сиділи на останньому ряді і, коли Сол та Лора увійшли, навіть не випросталися, як інші. -- До речі, - Лаура перейшла на магічний шепіт, — поки учні з останнього ряду самі вас не запитають, можете не звертати на них уваги. У них або родичі - офіційні маги, або вони самі дуже талановиті і мають можливість стати ними. На цьому етапі ми зазвичай в їх справи не леземо, щоб потім, коли вони просунуться, не було ніяково під час зустрічі.
Сором неважливий кивал. Насправді, він не особливо слухав Лору.