— Це моя провина, що я не розумівся: швидко усміхнувся Шаду. — Ми запрошуємо вас. Якщо у вас є справи, то звичайно вони на першому місці. Але ми сподіваємося, що ви зможете прибути на Нефрайт протягом року. Ми в будь-який момент можемо надіслати за вами спеціальний дирижабль.
Він говорив дуже ввічливо, але чітко визначив термін — один рік.
Та сама владність. і він злегка кивнув.
Шаду знову з посмішкою вклонився і разом із трьома мовчазними до цього магами пішов. - Навіщо ти їм потрібний? — З тривогою запитала Корі.
— Або через Нічінні землі, або через наставника Горси, - сказав Сол, дивлячись їм слідом і відкусуючи шматок кролячої лапки.
— Може, попросити допомоги у господаря вежі Горси? Він на Стіні Вздохів? Це набагато ближче, ніж Нефрайт », — запропонувала Корі.
« У нього немає часу, — похитав головою Сол.
Під час останньої зустрічі наставник Горса чітко показав, що він повернеться до четвертого рівня. І це, звичайно ж, було для нього найважливішим. Соул не хотів турбувати його своїми проблемами і перешкоджати йому. Він і сам сподівався, що наставник якнайшвидше досягне нового рівня. Зрештою, що краще — наставник четвертого рівня чи третього? Тут і думати нічого. - Тоді я піду з тобою! — Вип’яла груди Корі, тримаючи в руці недоїдного кролика.
Ан і Агу нічого не сказали. Де Сол, там і вони. - Поглянемо, — махнув кролячою лапкою Сол. — Спочатку поедим.
За їжею вони обмінялися новинами. - Куди ми тепер? Ти береш з собою перегорнуте дерево? — Обблизала пальці Кори.
Соул не розповідав їй про "Симфон долі". Це знання було б для неї лише тягарем і перешкодило би її розвитку. - Перегорнуте дерево я залишив під наглядом одного сильної людини. Спочатку повернемося в Нікчінні землі, старший Байрон теж там.
Помовчавши, він запитав: « Ти хочеш піти зі мною в Нікчію? » Я побудував там башту, але в ній ще мало хто живе.
— Вперше бачу, як викрадач питав її бажання, що вона хоче зробити, — кривіла губи Корі.
А потім, злякаючись, провела рукою по своїх блискучих волосках. - Якщо тебе не бентежить, що я всього лише маг першого рівня і мало чим зможу тобі допомогти.
Соул відразу ж поспішив пребридну гримасу. — Звичайно, бентежить. Але ж ти збираєшся підвищити рівень? Давай так: якщо за три місяці не досягнеш нового рівня, я повішу тебе на вершині вежі в якості прапора, добре?
- Чому прапора? — Поспішала Корі, але відразу ж почувши, вдарила Сола по плеча. - Прапор тобі в одне місце!
— Ого, а марки, виявляється, лаються?
— У тебе навчилась! До речі, цього кота теж запалимо?
— Не варто, він дорогий.
Вони жартували і сміялися, ніби знову стали учнями.
Агу та Ан, стоячи осторонь, дивилися на них з усмішкою і заздрістю.
Магі за своєю природою були істотами, які мали розум над емоціями. Мало хто, досягнувши третього рівня, міг зберегти таку чисту дружбу. — Господар надто швидко і легко досяг свого рівня - зітхнув Агу. - У ньому немає величності мага третього рівня.
— Велич потрібно тим, хто не має нічого для того, щоб лякати інших, — фирхнула А. - Я вважаю, що пан зараз такий, який і повинен бути.
Злий маг Сол, з насінням Перевернутого дерева і викраденої маркизою повернувся додому, і не підозрював, що Байрон, який залишився в Башні Очищення Душ, раптом побачив сон.
Секунду тому Байрон, схилившись над лабораторним столом, проводив складний експеримент. Але в наступну секунду він раптом знепритомнів і впав на стіл. Притиски і колби в його руках впали на підлогу й розбилися.
Раптом у темному просторі з'явилася примарна, як вода, людська фігура.
Фігура була різною і постійно змінювала кольори, від одного погляду на неї у Байрона закрутилася голова.
Але він не злякався. Таке він вже бачив.
Він швидко зрозумів, що заснув не з власної волі.
Тому що за останні два роки таке траплялося вже багато разів.
Але він не очікував, що цей раз фігура перед ним змовить.
— Хто ти? — Беземоційно запитав Байрон.
Фігура на мить замовкла. - Я вже майже все забув. Можеш звати мене просто... напівельф.
Очі Байрона трохи розширилися.
Байрон був розгублений і трохи пригнічений.
- Я вже збожеволів? — Він говорив сам з собою, не звертаючись до фігури, названої напівельфом. - Хоча я давно помічав, що з моєю головою щось не так, але не думав, ніби це станеться так швидко. Цей ступінь божевілля, мабуть, вже мутація. Але чи після мутацій свідомість залишається зрозумілою? Чи, може, моє духовне тіло тепер замкнене в якомусь закутці у моєму мозку? Ех, так хочеться все це записати!
Полуельф: «...»
Він вперше зустрічав чоловіка, який відразу відмовлявся від лікування. — Ти ще не мутував, хоча схильність до цього є, — сказав напівельф, тримаючись аж поки Байрон перестане бормотати. - Я не настільки небезпечний, щоб звичайний маг миттєво мутувався від одного мого виду.