Рижий кіт озирнувся і, знайшовши уловку, де було менше людей, продовжив свій біг.
За межами Аргоса Корі сиділа на даху двоповерхового будиночка і чекала сигналу від Сола.
Агу і Ан сиділи по боках від неї.
Агу мовчав. Він бачив, що це коло було дуже непростим. Навіть для встановлення допоміжних кіл потрібно було спільних зусиль.
А потім, посміхаючись, вона сказала: - Може пан хоче захопити це місто!
Агу з укоризною подивився на неї. Хоча він і не знав точно, навіщо Сол прийшов сюди, то був упевнений, що той прийшов за якоюсь річчю. Його господар, він це знав, зовсім не цікавився світовим пануванням. Навіть у Нічних землях за нього керували інші. У цьому він був не те що схожий на пана Горсу, а його точною копією. - А я думаю, не обов'язково! — замотала головой Ан. — Аргос ж колись гнався за нами. Тепер господар до третього рівня, звичайно, хоче помститися. Може, він взагалі влаштує різанину...
На півслові Ан далеко в Аргосі пролунав гучний вибух.
Вона застила. я просто так сказала. Невже господар дійсно влаштував різанину?
Ледве вона це сказала, як з Аргоса донеслися ще більш гучні вибухи. Земля так сильно затремтіла, що навіть вони відчували легкий тремтіння під ногами.
Корі та Агу відразу підскочили і зістрибнули на землю. - У Аргосі щось сталося. Солом все в порядке?
Вона подивилася на Агу.
За ці дні Сол знову представив їй своїх супутників, і Корі знала, що між ними та Солом є особливий зв’язок.
Агу напружився, прислухаючись але не отримав ніякого сигналу. Він подивився на А. - Я теж нічого не отримала, — жартівливий тон Ан зник. Вона з тривогою дивилася на далекий Аргос.
Невдовзі вони побачили, що за мурами міста з’явилося багато гілок. На них вимальовувалися якісь дивні кульки, схожі на плоди - схоже, це не проробки Сола, — схрестила руки на грудях Корі. — То ходімо його рятувати?
— Думаю, нам треба спочатку подбати про себе, — захлинула Корі за руку і різко відстрибнув назад.
Наступної секунди з-під землі вирвалася гілка товщиною руки і, чіркнувшись по ботинку Корі, пішла в небо.
Ні Агу, ні Корі не сподівалися, що хаос в Аргосі так швидко добереться і до їхнього містечка.
Лише Ане завдяки обостальному сприйняттям вібрації після створення духовної броні передбачала небезпеку і змогла відтягнути Корі.
А Агу залишалося лише надіятись на себе. — Ти спочатку приведи пані Корі з міста! — Агу ледве злетів, але отримав подряпину на стегні.
Для нього, як для напруженої душі, така дрібна рана швидко б загоїлась. Але в рані він виявив токсин, схожий на скверну. Токсін був непіддатливим і майже не впливав на нього, але він був дуже стійким.
Агу ухилявся від галузок, які вилізли з-під землі і не міг зосередитися на виденні токсину. - Обережно, в гілках отрута! — Тільки крикнути він, щоб попередити Ана.
Почувши це, Аня відразу напружилась.
Пан довірив пані Корі. Хоча вона цього не показувала, однак твердо вирішила, що не дозволить їй отримати подряпини.
Вона відразу стала павуком і її вісім лап, гострі, як серпи, приготувалися розрубати на шматки будь - кого, хто наблизиться.
Однак, повністю зосередившись на захисті Кори, вона раптом відчула за спиною особливу магічну силу.
У той же час Корі поклала руку їй на спину. - Не рухайся.
Побачивши, що гілки прокололи її ось-ось, Ан вагалася лише мить і вирішила послухатися, не атакуючи та не захищаючись.
І в той момент, коли гострі, отруйні гілки вже були готові їх проколоти, руде волосся Кори раптом зметелися вгору.
Невидима сила, обійшовши Ан і Агу, пішла назустріч нападникам.
І гілки, що вже готові встромитися в тіло А, однієї миті почорніли і розсипалися у прах.
І не тільки перед Ан. У радіусі 30 метрів навколо Кори утворилася порожня зона.
І Ане, який був трохи далі Агу були вражені такою зачисткою. Хоч вони бачили атаки і міцніші, то Корі була тільки досвідченим чарівником першого рівня! А вже володіла заклятьами, досяжними лише магам другого. І це було жахливо!
А головне, вони ніколи не бачили такого заклинання і навіть не могли визначити, до якого атрибута воно належить! - Тепер можна рухатися? — Вона обережно запитала Ан, дивлячись на вкритий облом землі.
— Можна! — З ноткою гордості відповіла Корі, опустивши руки. Її волосся знову впало на плечі. - Моя атака поки не може обходжувати рухливі цілі, так що якщо я кажу « Не рухатися», то не ворушись!
Агу з складним виразом подивився на Корі, але нічого не запитав. Він підлетів до них. - Чудово. А тепер йдіть звідси, ідіть далі на схід.
— Не можна, — відповіла Корі. - Сол чекає, що ми активуємо допоміжні кола. Навіть якщо ти залишишся, одному тут буде занадто небезпечно.
Агу засмачився.