Рижий кіт Кейт відразу ж вигнув спину, але, опам'ятаючи, випростався. - Ці корені знову тут.
Шайя хотів знову перетворитися на місяць, але Сол зупинив його. Бесс відновлюється все швидше, у тебе мало часу.
— А? — Надивився рудий кіт. - А ми що будемо робити?
— Ми можемо відбитися, будемо битися, а не тікати, байдуже сказав Сол.
— А? — вытаращил кошачі очі Кейт.
— Ладно. Тоді будьте обережні, — рішуче промовив Шайя.
Його фігура тут же зникла. Він, здається, зовсім не турбувався про те, що якщо Сол і кіт загинуть від нападу коренів, йому вже ніхто не допоможе позбутися бруду. Здавалося, він раптом став довіряти Солу набагато більше.
Коли Шайя зник, це і без того нестабільний простір відразу ж наводили безліч товсті корені. Вони, наче маючи власний розум, ледве прорвалися в кімнату і відразу атакували Сола та кота.
Кейт напружився, готуючись знайти гоління у атакі і вступити в бій, але, не встиг нічого зробити, був схоплений Солом за кирку.
Кейт: "?"
- Ти що робиш? Відпусти мене!
— Сделка укладена. Більше нам тут нічого робити, — спокійно відповів Сол.
Кейт ще більше розгубився. Побачивши, що гострі гілки ось-ось торкнуться його, він хотів було застосувати закляття, але Сол смикнув його. - Гей!
Але в наступній секунді Кейт побачив, що весь світ раптом замер.
Зруйнований будинок, що літає камені, реве коріння, гострі шипи... Все застигло на місці.
Тільки рука ззаду продовжувала тримати його, кружляючи в повітрі. - Що відбувається?
Тоді він почув голос Сола. - Щоб вибратися звідси, потрібно побачити це місце таким, як воно є -- Сол оглянув застиглий під тиском його ментальній сили світ. — Як і в Поместі минулого, якщо не бачиш дороги, то й виходу не знайдеш.
Він, тримаючи кота, злетів у повітря. - Кейт насправді це місто... Перевернути.
Не даючи Кейту часу на роздуми, Сол закрив очі.
І тієї ж миті Кейт відчув запаморочення.
Коли він прийшов до тями, то побачив, що світ дійсно перекинувся. Гравітація виходила згори, але він не падав.
« Що мене тримає?»
Кейт опустив очі і обомлів.
Причиною цього були тонкі корешки, які обплітали його лапи і тіло! І їхні тонкі кінчики, проникаючи крізь пори, впивалися у його шкіру! — Мамо! — Кейт відразу почав лахтітися, намагаючись зігнивати з себе коріння.
Але, хоч би як він старався, йому не вдавалося їх позбутися.
Коли він вже збирався їх підпалити, то знову почув спокійний голос Сола. — Не бійся.
Соул теж відкрив очі. Побачивши коріння, він не звернув на них уваги і озирнувся.
Дім Шайя, який був збудований з гуркотом, впав і кинувся вгору. У клубах пилу виднілися високі темні тіні. Здалеку — прямокутні силуети, подібні до хмарочосів. Поблизу є декілька тонких, як-от ліхтарні стовпи та тіней.
Неначе нічне місто, з якого вони щойно пішли, сам прийшов за ними.
Соул помахнув рукою, і вітер зніс пил. Картина стала парчею. — Боже! — Донісся до нього безсилий подих Кейта. - Ми були в такому місці весь цей час?
— Так, — теж був вражений. - Так ось яке жертвування Бесс.
Високі будівлі довкола них — які там будинки? Це були неймовірно товсті, спрямовані в небо гілки.
Сола була схожа на хмарочоси.
На цих гілках росли нарости, подібні до пухлин. А в центрі кожного нароста була людська голова.
Коли ми подивилися, то зрозуміли, що це не голови росли на них, а люди були вкинені до плодів дерева і лише їхні голови безконтрольно звисали назовні.
Соул підозрював, що тінь, яку вони бачили вночі, і перехожі яких вони бачать вдень - це були душі цих людей.
Божевільні, механічні.
Маріонетки, повністю підконтрольовані Перевернутим деревом.
Їхнє життя і смерть могли керувати лише думкою.
На відміну від розумної людини Шайї, ці люди все ще жили в цьому метушливому місті.
Доки не померли і не були забуті.
Коріння на Солі і Кейте дедалі більше проникало в їхню шкіру. Ми теж станемо такими, як вони? Навічно застрелимо тут? - Голос Кейта тремтів.
« М’яу », — не втримався він.
- Якщо ми вже побачили дорогу, то знайдемо і вихід.
Коли Сола сказала це, вона раптом почала плакати і обнажувала чорні кістки.
Коли шкіра зникла, коріння, яке облітало її, втратило свою підтримку.
І в той момент, коли вони намагалися вчепитися до кістки, кілька сірих бджолоїдок вирвалися назовні, у відповідь взяли коріння і, легко повертаючи, зламали їх.
З зламаних коренів повалився чорний дим.
Це було нескромне перевернуте дерево.
Коли Сол був ще магом першого рівня, він через цю несміливість не сміявся вступити в бій з корінням. Але зараз...
Чорна в’язка рідина вирвалася з присосок на щупальнях і виризнула на чорний дим, а потім і до сусідніх коренів.
Ця чорна рідина, наче піранья у воді, ледь торкалася чорного диму і коріння, відразу ж почала їх сильно роз’єднувати та швидко поширюватися, очищуючи все навколо.