На обличчі Шайї промайнув жах, але він не став здаватися або чинити опір. Він знову перетворився на світлу кулю, і біле світло пожер Сола та Кейта.
Коли світло розсіилося, Сол виявив, що вони знову в іншому місці. Тут він ще не був. Здається, це була ще одна таємниця база Шайї.
« У тебе справді мало часу, — сказав Сол. — Я навіть дякував за те, що з’явилося коріння. - То ти згоден на угоду чи ні? Не марнуйте чужого часу.
Шайя знав, що Сол правий.
Він був маріонеткою Бесс. І хоча йому вдалося на час вирватися з-під її контролю, коли вона прийде в себе, він знову буде змушений їй підкоритись.
Під тягарем напруження і страху перед Солом, який тільки що здавалося йому диявольським, поступово переросли у небезпечну спокусу.
— Якщо... якщо можна буде відібрати перегорнуте дерево... — Шайя тремтів всім тілом, чи то від страху, або збудження. — Якщо я зможу стати господарем перевертутого дерева, то не буду змушений тікати.
« Ти не тільки не можеш втекти, — з задоволенням кивнув Сол, а й отримаєш надію на воскресіння.
Шайя різко підняв на нього голову.
- Ти дуже талановитий чарівник. Невже ти не зможеш зробити те, що змогла Бесс?
Дихання Шайї стало важким, хоча він вже давно не дихав. — Добре!
Нарешті, Шайя погодився на диявольську пропозицію Сола. — Починайте моє лікування прямо зараз. Я боюся, ці корені скоро і сюди доберуться. Це знак того, що Бесс поступово приходить в себе. У нас мало часу.
Бородатий маг сидів, притулившись спиною до руїн. Він був настільки виснажений, що ледве міг залишатися в свідомості. На його підборідці зяла глибока, моторошна рана, схожа на риб'ячий рот. Шкіра тріснула і обвисла, прокриваючи всередині гниле біле тіло.
Навколо було темно, але цього разу не через чорні тіней. — Лише я, Уайльд, докотився до такого - бородач, або, точніше, Ваєлд, обережно торкнувся рани на підборідці. - Тільки-тільки заголив, а тепер, коли виберуся, знову доведеться ховатись. Цей шрам, залишений напівельфом, — це ще заноза.
Цей Уайльд був колишнім головою і капітаном торгового судна «Земний корабель».
Спочатку він планував скинути могутній Горс, а потім утрьох поселити його спадщину башти. Таким чином, Вайльд використав тіло і спадщину Горси, щоб спробувати досягнути третього рівня.
Але його план провалився.
Тобто, з самого початку він не мав шансу на успіх.
Тому що інформація, яку він отримав, була неточною. Це призвело до того, що він недооцінив силу Горси. І цей колись процвітаючий капітан перетворився на розшукуючого злочинця в герцогстві Кема.
Якби Горса несподівано не досяг нового рівня і не залишив західного світу, життя Уайльда було б ще важчим.
Звичайно, йому зараз не вистачало грошей.
Рана, залишена напівельфом, так і не заживала. Бойова міць того напівельфа була не найвищою, але жахливою була брудна, яку він ніс. Рана, яку вони нанесли, починала рости сама по собі. Якщо її не придушувати, вона продовжуватиме розростатися поки не перетворить Уайльда в грудку гниючих плоті.
Але за довгий час він навчився перетворювати брудну рану на свою атакуючу силу. От тільки цей метод шкодив і йому самому. Після кожного застосування цього методу йому знову доводилось придушувати рану.
Тепер Уайльд все ще не вибрався з міста, повного моторошних чорних тіней, і, природно, не смів відразу ж загоїти рану.
Він вже деякий час сидів у цих руїн, і на нього більше не атакували.
Хоч це й тішило, але було і дивно. « Чи ці чорні тіні не могли мене вбити? Інакше чому їх так довго немає? Може, мені варто спробувати піти? "
Але, подумавши про звільнення, Вайльд знову замислився.
Він ще не знайшов тут метод « розкривання воріт», яким володів ректор Байдун. І не знав, чи тут він взагалі. Тому він хотів піти, але й не хотів.
Раптом за його спиною пролунав голос. - Ти особливий.
Це був жіночий голос. Глухий, без інтонацій. Ніби ляльки.
Уайльд зблід і різко обернувся. Зі шпарини в стіні, невідомо коли, висунулася гілка товщиною з передпліччя. На її кінці було два коричневі листки.
Листя то відкрилося, то закрилась.
Жіночий голос походив від них.
Поки Уайльд дивилась на це, жінка заговорила знову. - Якщо ти шукаєш спосіб досягнути третього рівня, він у мене є.
Очі Уайльда загорілися.
Навіть знаючи, що попереду може бути пастка, він не міг стримати хвилювання через те, чого шукав багато років.
Звичайно, він був на вигляд насторожі.
— Бесс.
Уайльд з подивом нахмурився, але тут же згадав давно забуте ім'я. - Безстана? Ти - Безквітна з Нічкових земель?
Уайлд раніше часто торгував у Нічнях. Будь-хто, хто знав їхню історію і зв'язав Академію Байдун, Нічії землі та могутніх чарівників, приходив до імені Безстани.
Жорстка жінка, яка програла боротьбу за владу в Нічнях і з боєм, що прорвалася із Долини Протягнущої руки зі своїми більшістю послідовників. Безжалісний і рішучий маг третього рівня.