Він пішов вперед.
Фонтар над головою кілька разів блимнув, ніби всередині зламався якийсь магічний механізм. З кожним оком світло ставало дедалі темнішим.
Коли ліхтарик проминув учетверо, під ним раптом з’явилася величезна тінь кота.
Через тьмяне світло бородач міг побачити лише її обриси. Він злегка нахмурився. Кішка виглядала дивно.
« Люди, які любили згорнути Кейта, зробили його в кілька разів більшим. І що це з її лапами? Вона що, стоїть навшпиньках? "
Сірина кота була вигнута дугою, лапи - прямі, і землі торкалися лише кінчиків кігтів.
Ніби кішка не стояла на землі.
А була підвісна...
На такій висоті її кігті майже торкалися землі.
— Подвешеная кішка? — бородач все ще не відчував страху. Він навіть прискорив крок. Але коли він дійшов до наступного ліхтаря, то швидко забарився.
З цієї відстані він нарешті побачив величезну, дивно рухаючу кішку.
Це була не кішка, а ціла кошова шкура.
І ця шкура була накинена на сіро-черну людську фігуру. Лапи шкіри якраз торкалися землі. Але через те, що тінь під нею теж була чорною, здалеку бородач її не помітив.
- Хто тут?
Бородач продовжував йти вперед, але тепер він стає більш обережним. Він обережно просканував чорну фігуру в кошарі своєю ментальною силою.
Та виявилася надзвичайно чутливою. У той же момент, як ментальна сила бородача торкнулася її, вона різко повернула голову. Її обличчя було сховане під площиною морди, а видалося лише підборіддя. Він теж був чорним, наче чоловік рік прожив у вугільному пилі.
« Це людина? Ні, дух помсти?» " бородач не відступив, але в душі відчув тривогу.
Коли його ментальна сила торкнулась фігури, перша реакція була - людина. Але очі говорили йому, що істота в кошій шкурі не може бути людиною.
Що ж сказати про ментальну силу або очі? На жаль, у світі магів не було абсолютно надійного світу.
Фонтар над головою знову блимнув.
Коли миттю вже не було, світ став ще темнішим. Раптом бородач відчув холод, наче на нього дихали тисячі ротів. Коли він подумав про це, то побачив, як його борода злегка рухається.
Серце забилося швидше. Він з усіх сил намагався заспокоїтись.
« На мою думку, щось впливає. Я такий напружений, що сам на себе не схожий».
Спровокований бородач, людина в котячій шкурі все ще дивився на нього, повернувши голову під кутом, який звичайна особа витримає б не зміг.
Бородач повинен був атакувати цю моторошну фігуру, але його магія не підкорялася. Розум був ясний, але й тіло, і ментальна сила оголосили страйк.
Він підняв погляд на молодий місяць над ліхтарем, намагаючись відволіктися від людини в котячій шкурі і стабілізувати своє ментальне тіло.
Але коли він побачив місяць, то ще більше злякався.
Молодий місяць чомусь став ще тоншим. И... Його вигин був дивним. Занадто плоским. Він був схожий не на місяць, а на людину, яка сміється і збивається.
« І щось не так з місяцем. Невже у цієї ілюзії два джерела?»
« Можливо, бородач говорив вголос, ніби намагається позбутися страху. — Ху... Не дарма це Академія Байдун. Навіть у запущенні вони можуть створювати такі величезні ілюзії. Хм, у такій ситуації джерел може бути й більше двох.
Місяць був високо, до неї поки не дістатися. Бородач змусив себе знову подивитися на людину в кошарій шкурі.
« Вона ілюзіє ауру страху, змушуючи неконтрольований страх". Він схопив себе за бороду. Біль трохи загнав його, але тремтячи з середини, він одразу почав відчувати себе знову.
« Не можна тікати», — підняв бородач ногу і пішов вперед. « Чим більше ти втечеш, тим сильніше боїшся. Щоб перемогти невідоме, потрібно знати його."
Хоч він і йшов повільно, але цього разу не зупинявся.
Він підійшов прямо до чоловіка в кошій шкурі.
Темна фігура не рухалася, лише коли наближалась до нього, піднімала голову мовчки дивлячись на неї.
« Ягня не було для мене найбільшою небезпекою, — здавалося б, що бородач набрався мужності.
Він різко атакував. Його долоні на тильному боці руки раптово подовжилися, окутали руку і на кінчиках пальців утворили спіралеподібний конус. Людська рука відразу перетворилася на велику кішку.
Рука бородача мітнулася вперед, як вітер, і коготь вчепився у котячу шкіру, намагаючись зірвати цю «дешву» маску.
Але коли він схопив шкуру, чорна фігура під нею встала разом з нею. Наче кошова шкура була приклеєна до неї!
— МЯУ!
Рухи бородача нарешті розлютили доселі спокійної людини в котячій шкурі. Він замахав руками і видав пронизливий котячий крик.
І рух, і голос були наче справжня розлючена кішка.
Від цього ліхтарика над головою став ще тьмяніше. Майже погас.
Серце бородача еклико, але він не смів зупинитися. Інша рука, яка також перетворювалась на коготь, люто встромилася у чорну фігуру під шкірою.