Тим часом Сол вже ширяв у повітрі, чекаючи повернення Кошмарної метелики.
— Братик Сол, завдання виконано.
— Не можна пройти звичайним шляхом, — прибравши Панні і подумав Сол. - Зовнішній прохід начебто не захищений, але пастки там напевно повно. Звичайно, прорватися силою можна, але це перегорнуте дерево - штука дивна. Доки я не знайду його ядро, краще не показувати свою силу третього рівня, а то просто втече.
А якщо перевернуте дерево втече або сховається глибоко під землею, його буде дуже важко вистежити.
Далі Сол рухався з надзвичайною обережністю, обходячи всі підозрілі місця, щоб не порушити коливання магії. Відстань в якихось десять з більше ніж 10 метрів він долав майже двадцять хвилин.
В останню мить, перетинаючи захисний бар’єр внутрішнього міста, опір перед ним різко впав і він опинився всередині.
Але навіть Сол, який вважав себе видцем, був вражений тим, що діється у внутрішньому місті.
Внутрішнє місто Аргоса, де розташовувалася Академія Байдун, виглядало так, ніби він пережив кінець світу!
Колись високі будівлі і широкі вулиці були вкриті товстим шаром пилу. Усюди лежали уламки й руїни. Сонячне світло, хоч і пробивалося через захисний купол над містом, не могло розгнати морок, що тут панувала.
Соул зробив крок і потонув у пилу.
«Тут... Раніше був багатоповерховий будинок, де я знімав квартиру."
Але, оглянувшись, він не побачив жодного будинку вище десяти поверхів. Більшість з них перетворилася на руїни або лежав у руїнах.
« Колекції тут абсолютно хаотичні, — вилетіла панні з Дневника і облітла Сола. — Навіть якщо ми будемо чарувати, ніхто не помітить.
З грудей Сола вирвалася чорна тінь і набрала вигляду молодого чоловіка.
- Я сумніваюся, що тут взагалі хтось залишився! - Сказав він, схрестивши руки.
Соул забрав плащ у сховище, залишаючись в облегкій чорній сорочці та штанах. Він присів на корточки і оглянув пил.
— Слой пил завтовшки з долоню. Судячи з того, яка вона блакитна, тут майже ніхто не ходив.
Він знову злетів і приземлився на вершині найвищої будівлі, що стирчала шматок армади. З висоти відкривався кращий огляд.
Не тільки в околицях, але й у всьому внутрішньому місті не було жодної будівлі вище десяти поверхів.
- Весь внутрішнє місто в такому стані.
- Схоже, якась могутня сила вибухнула в повітрі і знищила горішню половину міста. — А пил від вибуху покрила всі будівлі.
Сол кивнув.
— Питання в тому, коли місто перетворилось на ці руїни?
Чи він потрапив у аварію, чи вже після цього його штучно розділили на внутрішній і зовнішній вигляд? І чи знають мешканці зовнішнього міста, що стало внутрішнім? І де ті, хто жив тут раніше?
Коли Сол оглядав зовнішнє місто, він не бачив жодного офіційного мага. Усі відповідальності займали учні, причому всі — новоприбулі.
"Схоже, в Аргосі та Академії Байдун дійсно відбулися серйозні зміни."
Соул не виявив слідів перевернутого дерева, а хаотичні коливання магії перешкоджали пошуку. Він віддав наказ Панні та Герману:
— Поділіться і пошукайте тих, хто вижив.
- Так! — Одного разу вони відповіли і розлетілися в різні сторони.
Соул теж не сидів склавши руки. Він зістрибнув з будівлі і, паря в півметра над землею, почав шукати можливих виживших. Або трупи.
Але обшукавши вулиці і будівлі, він не знайшов ні душі. Зате бачив багато гнилої їжі і вкритий пилом меблів. Більшість з них були в порядку, без слідів паніки.
« Люди, мабуть, евакуювалися організованими».
Соул влетів у одне з вікон і побачив на столі кілька тарілок, які поїдали й їли їжу. Він відкрив шафу і побачив, що він забитий їжею та напоями. У деяких ящиках лежали срібні монети та місцеві банкноти.
« Здається, що ці люди вже не повернуться. Інакше б не залишили речі першої необхідності і гроші ".
Через годину Сол, Панні та Герман знову зустрілися на даху високого будинку в центрі міста.
- Щось знайшли? — запитав Сол.
« Ніби тут ніколи не було людей, — похитав головою Герман. — Навіть пальця не знайшов.
А ось у Панні були хороші новини.
— Я теж нікого не знайшла, наче всі просто випарувались. Але в центрі міста я відчула активні сни.
Сновидіння? А оскільки є сни, то повинні бути й живі люди.
— Ходімо, — одразу ж вирішив Сол. — В центр города!
Коли Сола занурився у руїни Аргоса, Корі несподівано відірвалася від магічної книжки.
— Здається, я чую два руді пряди в її вухах стали стирчать, наче антени, що приймають сигнал.
Агу, який сидів поруч і час від часу відповідав на її запитання, раптово завмер.