Плетення смерті.
"Так от в чому різниця між магом четвертого та третього рівня."
Соул застиг на місці, все ще перетравлюючи знання, що прийшли до нього з пентаграмою.
Якщо різниця між магами третього і другого рівня була лише в мірі впливу сили, то прірва між четвертим та третім була набагато складнішою. Це був гарний стрибок, який змінив саму форму життя.
Тому що маги четвертого рівня... Вони фактично були безсмертними.
І це безсмертя разюче відрізнялося від довголіття магів третього рівня. Ті, хоч і не боялися померти від старості, могли поглинути й перетворювати зовнішні сили на підтримку свого похилого тіла — але їх можна було пожерти, заразити брудною та знищити.
З магами четвертого рівня все було по-іншому.
Навіть якщо їх повністю поглинали, навіть коли її прали в порошок, вони могли цілком відновитися.
Тільки маючи таку неймовірну життєву силу, можна було витримати тягар глибших знань і більш небезпечних сил.
Але кожен маг 4-й рівень був одночасно і його ахіллесової п'ятої. Якщо інший могутній маг міг заволодіти ключем до їхнього воскресіння, вони могли впасти назавжди.
Переходить з третього на четвертий рівень, по суті, і був тим етапом, коли високорівневий маг перетворював себе у безсмертну форму. І його спосіб воскресіння, а отже і її вразливість закріплювалися в процесі цієї трансформації.
Тому кожен маг четвертого рівня ретельно приховував свій метод підвищення. Якщо тільки він не досяг п'ятого рівня.
Оскільки Кісмет зміг отримати метод "Плетіння смерті", це означало, що попередній власник щоденника вже досяг п'ятого рівня.
Ось тільки... Чи Кісмет сам читав?
Соул глянув на нього. Той стояв з усмішкою, наче очікуючи запитань. Але Сол проігнорував його, продовжуючи вивчати "Плетіння смерті" в пентаграмі.
Суть методу полягала в тому, що попередній власник щоденника організовував масові бійні і за допомогою магічного кола пентаграми збирав енергію цих смертей, занурюючи її у свою власну долю.
У п’яти різних місцях він затонув величезну кількість духів помсти. Енергія смерті, що походить від цих духів, з'єднувалася пентаграмою, і вся ця об"єднана сила концентрувалася на заклинача. Звідси і назва: "Плетіння смерті".
Під впливом цієї сили форма життя заклинача поступово змінювалася, перетворюючись з звичайного тіла на темну сутність, повну енергії смерті. Він також почав радіти смертю і зневажати життя.
Дотич четвертого рівня таким чином було надзвичайно важко. Крім того, щоб організувати масові вбивства, заклинач мусив перш за все подумати про те, як не піддатися впливу ненависті, що входила у дію.
Але попередній власник щоденника використовував сам Щоденник, щоб уникнути найгіршого побічного ефекту « Плетення смерті ». Той самий щоденник, що був у Сола. Він з радістю приймав брудну енергію, даючи своєму господареві чисту силу.
Саме завдяки щоденнику попередній власник легко досяг четвертого рівня, ставши одним з найсильніших магів свого часу.
Щоб вбити мага, який досяг четвертого рівня таким чином, треба було знищити всіх духів помсти у п’яти точках пентаграми і переконатися, що в її вершинах більше не відбувається смерті. Позбавлений джерел смерті, маг втратив здатність до воскресіння.
Соул закрив очі, систематизуючи отримане знання, а потім знову подивився на все ще стоїть навпроти Кісмета. — Ти також використовував цей метод для досягнення четвертого рівня?
— Я ж не господар щоденника, — похитав головою Кісмет.
Здається, лише той, кого визнав щоденником, міг використати цей метод.
Однак...
Соул не хотів точно дотримуватися шляху попереднього господаря. Він не любив вбивати. Та й просте "Плетіння смерті" навряд чи було більш досконалим, ніж лінії долі, які він бачив. Але метод, який приніс йому Кісмет, був знанням недоступним для звичайних чарівників. — Достати це, мабуть, було нелегко. Дякую.
Соула прибрав пентаграму. Але Кісмет, здається, дуже цікавився його вибором. - Мій любий господар-братець, можу я запитати, яке місце ти вибрав для своєї першої зупинки?
« Не втручайся в цю справу », — обережно відповів Сол.
— Не хвилюйся, не турбуйся. - Це стосується твого піднесення, я точно не буду заважати.
« У тому числі самостійність без мого дозволу », — застеріг його Сол.
— Так, так, ніякої самоти.
Отримавши запевнення Кісмета, Сол нарешті повідомив йому куди йде. - Я йду в Аргос.
Очі Кісмета тут ж захоплено розширилися. - Ти збираєшся вкрасти перегорнуте дерево?