Він знав, що ці двоє людей будуть продовжуватися перед їхнім приходом і що вони чекатимуть, поки він їх розніме.
Коли світ знову рухався, Нортон і Фліїм усунули свою силу. « Якщо ти дійсно хочеш їх виховувати, не дивуйся, що я буду захищати їх.
— Ти мені не помішаєш, — почав тускувати Фліїма. — За те, що він робить, навіть якщо Трибунал його не зачепить, то на нього чекає карма.
Останнє слово, золотий світлий шар миттєво зник і тьмяне світло свічок знову стало яскравішим.
Після того як Фліім пішов, Нортон кивнув магом Мерфі і його фігура теж зникла.
Коли обидва проблемних пішли, маг Мерфі стояв на порожній стіні і дивився на далеке море. Чи Нортон дійсно на межі? "
Море з шумом билося об стіну.
А Стіна Вздохів, як і сто років тому, стояла на величезній півночі.
Але зараз творець цього гіганта, стоячи на стіні, тихо зітхнув. - Цей світ ... Справді можна врятувати?
Сол підняв голову від складних обчислень.
Минуло вже майже три місяці з того часу, як він отримав цей сувій із дизайном "Лодяних оків".
На початку грудня на вежу випав перший сніг.
Я люблю дивитися на сніг, і Сол наказав перетворити одну з стін вежі в панорамне вікно.
Кожного разу, коли його мозок застигав від перенапруження, Сол дивився на вулицю, трохи відволікаючись.
Відволікнувшись, Сол побачив, як по білосніжному снігу швидко наближаються до Озера Рейн дві маленькі чорні точки. - Гагагу прийшов, тихо сказав Сос Байрону і сам улизнув.
Оскільки Гагагу привів з собою чоловіка, то Сол зрозумів, що знову привів його до пацієнта.
Гагагу останнім часом з ентузіазмом приводив Солу пацієнтів.
Майже кожен місяць він приводив когось.
Невідомо, як йому це вдавалося, змушуючи так багато офіційних магів довіряти Солу.
Зрештою, лікування Сола вимагало скануванняментальної сили, щоб визначити місце розташування джерела непримітні.
Якщо джерело було приховане, Солу навіть доводилось проводити експерименти, щоб його знайти.
Це було таке саме, що маг довіряв своїй безпеці незнайомцю.
Не всі мали таку сміливість, як у Гагагу.
Хоч Сол був зайнятий вивченням завдання від Ради Зоряних Ворт, але час від часу допомагав цим забрудненим таким самим нечистим чорним припливом магам, він міг поглибити свої знання про неї.
А потім і змінити атмосферу.
Він швидко, за допомогою великого птаха Дюдею, привіз двох у вежу. Після цього Гаґаґу пішов з директором Хоупом, щоб укласти угоду.
А Соул повів пацієнта на третій поверх. - Можу я дізнатися ваше ім'я? — Соул улюбленно надів білу мантію мага.
Останнім часом він навмисно використав одяг, щоб поділяти свою роботу.
Щоб не початипарувати зараженого пацієнта на лабораторному столі. - Мене звати Ед, пане Сол.
Молодий і без того Сол, одягнувши білу мантію, став ще м’яким та красивим, що трохи заспокоїло лабораторному столі мага першого рівня.
Хоч Еду було більше сорока, і він став офіційним магом набагато раніше Солою, але строга ієрархії чарівників та величезна різниця у силі між рівнями не давали йому жодного привілею старшого.
Він лежав на холодному, твердому лабораторному столі і намагався не дивитися по сторонах, але різні клятви та колби все одно притягували його увагу.
Такі ж інструменти були і в його лабораторії, але, лежачи на лабораторному столі, він дивився на них зовсім по-іншому.
Напружений Едом, він не сміявся з нього. Він використовував простий гіпнотичний заклинання, щоб той розслабився і потім почав повне обстеження.
Через дві години Сол визначив джерело нечистості в тілі Еда і провів первинне очищення.
Коли він залишився окремо від видобутку джерела, Ед уже спустився з лабораторного столу і із здивуванням та радістю дивився на свої руки.
Йому вже давно не підкорялися руки перед лікуванням. Вони часто робили дивні рухи, і навіть під час експериментів могли раптово схопити срібний скальпель та вдарити його в груди.
Якби він не зміцнив свою магію, то був би серйозно поранений власними руками.
А зараз він нарешті відчував, що його руки йому підкоряються. - Велике вам спасибі, пане Сол. Я... Зараз я можу запропонувати лише ці матеріали, але я якомога швидше все віддам.
— Не поспішайте, — усміхаючись сказав Сол, витираючи руки.
Ед знову подякував йому. Дивлячись на безжурне обличчя Сола, він твердо вирішив протягом місяця принести позосталі матеріали.
Коли він вийшов з вежі Сола, то побачив, що Гагагу вже чекає на нього зовні. — З гордістю запитав Гагагу.
Ед кивнув. У його серці з’явилися сумніви щодо стосунків Гаґагу і Сола. « Невужелі Гагагу — людина мага Солу?» — але, ледь він це подумав, як Ґаґаґу, широко усміхаючись, підійшов і схопив його за руку.