- Нам потрібен не просто сильний маг третього рівня. А той, хто в разі проблем у Нічному краї зможе швидко виступити і розв’язати їх.
- Якщо хтось із вас зможе запросити мага п'ятого рівня, то Рада Зоряних Ворт без проблем зробить тебе старійшиною, не кажучи вже про третій рівень.
Коли Люсі побачила, що більше немає запитань, то передала три сувої трьом кандидатам.
Соул, взявши свій сувій, краєм очі все ще дивився на Люсі і помітив, що її погляд теж зупинився на сувоях. « І все-таки, вона дуже хоче стати одним з кандидатів», — мовчки забрав сувій і подумав Сол.
Коли Байрон стояв на спині птаха, то відразу розгорнув сувій.
Хоча це і було завдання для чарівників другого рівня, але Байрон мав достатньо базових знань, щоб зрозуміти її. — Цей магічний круг "Лодяні кайдани" та « інформаційна іннертика», яку ми зараз вивчаємо, частково ґрунтується на одному й тому ж принципі.
« Навіть зниження активності чорного припливу » — поглянув на Сола. — Тільки вони хочуть її заморозити, а ми - зробити інертною. Рівень трохи інший.
— Якби в нас не було вже інертного чорного порошку, ми б ніколи до цього не здогадалися. Якби Байрон додумався, то зовсім не знав би, з чого почати.
— Це коло, хоч і називається незавершеним, насправді являє собою загальну концепцію, - посміхнувся Сол, більше не дивлячись на сувій. Рада Зоряних Ворота знайшла трьох безкоштовних працівників, щоб ми допомогли їм знайти новий спосіб надрукувати « очі бурі ». Навіть якщо ми всі провалимося, не страшно. Вони можуть тимчасово прислати сюди мага третього рівня, щоб він охороняв Нічінні землі поки проблема з « оком бурі» не буде вирішена.
— Але вони не знають, що ми також вивчаємо подібну проблему, — повільно розгорнув сувій Байрон. - Це коло, хоч і є лише ідеєю, але воно підкинуло нам новий спосіб вирішення проблеми.
— У мене вже з'явилась нова ідея, як вирішити одну зі проблем, які я зіткнувся.
— Тоді полетіли швидше, — усміхнувся Сол і поплескав Дюдю.
Блискуча, жовта пташка описала в небі вишукану дугу.
Літаючий човен вчасно прилетів за своїм господарем.
Тискована карета розчинилася в дорозі.
Тільки Люсі залишилася сама, тихо стоячи біля воріт Поместі минулого.
Вона, опустивши свої прекрасні очі дивилася на землю, про щось думаючи.
Приблизно через десять хвилин, коли три кандидати вже сховалися з поля зору, інший чоловік повільно вийшов із Помети минулого.
Він посміхався, його хода була розслабленою, а на пальцях він вертів маленьку срібну Арфу. - Неприємно, напевно, своїми руками віддавати шанс?
Люсі різко обернулася. Холод на її обличчі тут же зник, змінившись образою, яку вона, однак, не хотіла показувати. - Ти нічого не знаєш, ніколи не кажи дурниць.
Раніше Люсі, можливо і вдарила б його, але зараз, познайомившись з Кісметом ближче, вона зрозуміла, що ця людина, хоча й говорить легковажно і іноді несе нісенітниці, проте дуже уважний і завжди непомітно піклується про її почуття.
Крім того, минулого разу Офелія його мало не вбила, і якби Люсі його не знайшла, він, можливо, так і помер би в цьому небезпечному маєтку.
І це змусило Люсі не хотіти його бити. - Я не кажу дурниць. Я все ці дні добре бачив. Ти чекала ще цілий день, коли отримала сувої. Насправді, ти ж не хотіла упустити цей шанс стати третього рівня, вірно?
Крізь палець Кісмета легко зігнувся по струні, видавши тихий і пронизливий звук. - Насправді ти ж дуже хотіла стати кандидатом, вірно? Це просто. Я можу допомогти тобі вбити одного з них. І тоді місце кандидата звільниться.
— Кого хочеш побачити мертвим? — Кісмет підійшов ближче, його дихання торкнулося її лоба.
— Люка?
— Кэри?
- Ілі Сола?
Люсі, злегка опустивши голову, відчувала, як дихання Кісмета ворушить волосся на її лобі. У неї заволав спокійне озеро.
Кісмет, дивлячись на нерухому Люсі, повільно посміхнувся.
Він хотів було щось ще сказати, як раптом Люсі підняла руку і вдарила його в груди.
Кісмет негайно похитнувся і відступив на два кроки. — Хмф! Ти і стояти не можеш, а ще когось вбивати? Швидше сам загинеш.
Люсі не використала магію, а лише вклала у удар трохи більше сили.
Кісмет ще більше посміхався, потираючи груди.
Люсі, не бажаючи більше бачити його посмішки, повернулася до Помести минулого. — Я не жартував, — гукнув їй в спину Кісмет. — Якби я мав такий рідкісний шанс, то не міг би за нього вхопитися.
Люсі не обернулася і не відповіла. Її фігура зникла в маєтокі.
Посмішка на обличчі Кісмета поступово зникла, але в його очах заблискував ще яскравіше світло. — Золото... — тихо прошепотів він.
Магічне коло, яке може запечатати « очі бурі» було не тим, що можна було легко розробити.
Поки три кандидати, Сол та інші, занурилися в дослідження, інші високорівні магі цього світу теж не сиділи без справ.