- Знову невдача.
Соул знову прокинувся від глибокої медитації.
Сьогодні він знову намагався зловити свою долю. Але, спробувавши чотири-п'ять разів, він так і не зміг її схопити, і ніколи не міг дізнатися, чи змінилося його майбутнє.
У минулому видінні він бачив, як без озирання впадає в бурхливий чорний приплив. Але зараз, коли Кларк мертвий і Пер стала його союзницею, чи зміниться майбутнє?
Чи все, що він робив раніше, було причиною майбутнього?
Коли Сола побачив нитку долі, то зайнявся багато ментальною силою і відразу відчув утому.
Ця медитація відрізнялася від тої, якою він зазвичай заміняв відпочинок. Вона не тільки відновлювала ментальну силу, але й збільшувала її витрати на виснаження.
Соул не став мучити себе і, відкинувшись назад, впав на грибне ліжко та заснув.
...Він побачив себе, що стоїть в центрі величезного магічного кола.
А навколо кола стояло багато людей.
Були і Пер, і Володар Світлячків Герберт.
І старший Байрон, і Брандо.
І деякі маги низького рівня, яких він бачив раніше.
А далі - ще якісь незнайомці.
Більшість з них на власні очі бачили заздрість і благоговіння.
А біля Сола стояли дві чорні тіні.
Висока і низька. На образах є чоловік і жінка.
Але Соул не міг побачити їхніх облич, а лише відчував, що вони дуже незадоволені.
У цей момент перед Солом раптом з'явилася фігура. Її тіло було оповите золотими блискавками, які приховували її обличчя.
Соул бачив лише тонкі, без крові губи, які ворушилися, але у вухах його гудельо і він нічого не чув.
І тільки в самому кінці, ніби хтось раптом прочистив йому вуха, він нарешті почув останнє слово, вимовлене чоловіком. - Ворота!
Але, ледь це слово було вимовино, як Сол почув за спиною оглушливий рев хвиль.
Він швидко обернувся і побачив, як величезна чорна хвиля здіймається на гору!
Соул розвернувся, щоб втекти. Куди б він не подивився, на всіх обличчях був жах.
Не встиг Сол зробити і крок, як його безжалісно поглинула чорна крижана вода.
Раптом з носа перейшло в легені. Соул, наче забув, що він маг, відчайдушно замахав руками і ногами.
Волна несла його, кілька разів б’ючи об стовбури дерев, о каміння. Нарешті, він висунув голову з чорної води.
Вода піднімалась і опускала його. Довкола не було нікого, крім хвиль!
Чирик!
Чистий крик.
З неба спустилася блідо-жовта велика птиця.
Її довгі вуса опустилися у чорну воду і витягли Сола.
Але, ледь вони витягли його з чорної води, як відразу ж загорілися. У останній момент після того, як Сол почав вилізти на спину Дюдю, полум’я пішло за ним.
У повітрі вони перетворилися на чорну кулю.
...Сол різко відкрив очі і виявив, що все ще лежить на грибному ліжку, а його сорочка просякла потім.
Він упорядкував себе і спустився з четвертого поверху.
Старший Байрон все ще був у лабораторії на третьому. Світло там горів.
Пануючий та інші духи у вежі не було, невідомо, чим вони займалися.
А що до Камілли на першому підземеллі...
Соул подумав і зрештою повернувся в свою спальню.
Але коли він повернувся, то не відпочив, а дістав Компас Хаоса.
Не пройшло й місяця з того часу, як він востаннє відвідував свого маленького учня Ноа, але після цього сон Солу не терпів дивитися на хаотичний домен, який колись був знищений чорним припливом.
Стрілка компаса шалено закрутилася, і в Солу заворухнулася голова.
Після короткого запаморочення перед його очима потемніло, і він побачив, що стоїть у чорній пустелі.
Вже стемніло, і на небі не було місяця.
День у домі не тривав так само, як і в світі магів.
Гаотичний домен, мабуть, був світовим серзом головного світу і вони ділили одне сонце та місяць.
Здається, що тільки сьогодні місячне світло не проникло сюди. Довкола була суцільна темрява, і Сол міг орієнтуватися лише за допомогою ментальнії сили.
Тут майже не було брудної і не була активної магії. Звичайно, і життя, крім монстрів, Сол тут поки не зустрічав.
Він не знав, чи залишилися в цьому колись наповненому чорним припливом, світом розумні раси.
Він залишив тут Ноа не лише для того, щоб той вижив, але й щоб допомогти йому дослідити світ.
Соул хотів знати, що сталося з хаотичним домом? Яким він був раніше? Чому?
А найголовніше, Сол хотів знати, як з'явився чорний приплив і як він перетворився на цю безжиттєву, позбавлену нечистої, чорну пил.
У поблизькій хатині швидко знайшла Ментальну силу Сола.
Але ментальних коливань Ноа в ній не було.
Сол розширив свій ментальний пошук до максимуму, але так і не знайшов слідів Ноа. « Чорна пустеля стає ще небезпечнішою після настання темряви, а монстрів у піску важче виявити. Чому Ноа не вдома?»
Коли він подумав, що його маленький учень може потрапити в біду, то нахмурився і піднявши руку у небо велетенською вогняною кулею.
Червоний вогонь піднявся високо в небо. Хоч він і не міг, як справжнє сонце, освітити всю землю, але живі істоти поблизу могли помітити його алое сяйво.