А як плата клан допомагав цим, що заходять в глухий кут, членам стабілізувати їх ментальні тіла, щоб вони не впали у передчасний занепад, а потім, одного дня, не мутували.
Основною метою дітей у цьому світі було якомога швидше стати офіційними магами.
Щоб забезпечити добробут клани, не кожна дитина тут була носієм крові Клана Сіячів.
Але це було неважливо. Якщо дійсно зустрічався особливо обдарований геній, то маги високого рівня Клану Сіяючих були б не проти змінити йому кров.
У той же час, більшість магів тут спеціалізувалися на магії світла.
Окрім кровної схильності, це було пов'язано з тим, що тут була величезна кількість заклинань світла. Спеціалізуючись на магії світла, можна було не турбуватися про те, що в майбутньому не буде чого вивчати або не у кого буде запитати.
Але в такому, здавалося б, заможному і багатому магічній культурі місця було приховане великою небезпекою.
"Чим вище злітаєш, тим гірше падати."
У темній кімнаті, на якій не було жодного світла під землею, кулька була єдиним джерелом світла.
В центрі кулі ширяв немовля, на вигляд двох-трьох років.
Він був одягнений в просту білу мантію і, обйнявши коліна, звернувся в клубок.
Його очі були закриті, а на обличчі — примирення. Ніби він занурився у найспокійніший сон.
А під світловою кулькою на колінах сидів сивоволосий старець.
На ньому теж була проста біла мантія. Він сидів нерухомо.
Раптом у темному кутку зали спалахнув вогник.
Білобородий старий чоловік, скинувши очі, простягнув руку і притягнув його до себе.
Придивившись, можна було побачити, що це був не вогник, а світлова тінь у формі полум’я.
Це був один з таємних способів зв'язку в Клані Сіячих. Він забезпечував конфіденційність і точність передачі інформації. Навіть Рада Зоряних Ворт, до якої належав клан, не знала цього методу.
Тому їм володіли лише кілька високопоставлених магів.
Прочитавши це повідомлення, чоловік з білого роду підняв голову і звернувся до новонародженого хлопця: — Горса вбив Кларка.
Немовля все ще не відчиняло очей, але його губи трохи піднялися. Тому я й казав, що нам нічого робити.
Тіло дитини видало надзвичайно старий голос, наче говорив тремтівний старенький.
Він був навіть старший за старця, який сидів на колінах. — Втраченого мага четвертого рівня з Клана Сіячів замінить чоловік із Клану Сятаючих.
Ця дитина сказала те ж саме, що й Горса.
Але на обличчі старця з'явилося сум. — Пане Нортон, ви... ви дійсно...
— Паркер, маг повинен поважати факти.
— Так, - білий старий чоловік опустив голову, але в його очах все ще була сумна.
— Але, Горса справді є влучним вибором? Ви ж знаєте, що його погляди відрізняються від поглядів усіх попередніх поколінь. Він ... він може призвести до загибелі Клану Сяючих.
Младенець, маг четвертого рівня, глава Клану Сіяючих Нортон, на мить замовк. - Кінець мого і моїх предків - також смерть. Може, вибір Горси відкриє новий шлях. До того ж, Паркер, без мене ніхто з вас не зможе його зупинити.
Паркер зігнувся і притиснувся головою до шершавої підлоги.
Ззовні він був могутнім чарівником третього рівня, якому всі заздрили. Але майбутнє керма змушувало його постійно відчувати свою безсилість. - Гаразд, не будемо витрачати час на беззмістовні розмови. Паркер, йди і скажи Керрі, щоб вона йшла до Нічньої землі та готувалася до прориву на третій рівень.
Голова Клана Сіячів не хотів обговорювати з Паркером питання, яке вже було розв’язане і перекладає розмову на нові справи в Нічнях.
Але, почувши наказ Нортона, Паркер випростався і в його очах з'явилися занепокоєння та напруження.
—... — Нортон на мить замовк. Схоже, він не звик, щоб хтось до нього висунув інші пропозиції. — Кто?
— Учень, якого він взяв на континенті Статт, на ім’я Сол.
Хоча Нортон дуже піклувався Горсою, він не цікавився справами Ґорси.
Тому він вперше почув ім'я Сола. - Сола?
— Цей молодий маг ще не досяг 20 років, — обережно сказав Паркер. Талант у нього дивовижний. Але він тільки що став другого рівня, і я не дуже-то вірю в вибір Горси. Ми можемо бездарно витратити матеріали для « розкриття воріт».
— Ти ж знаєш його характер, — посміхнувся Нортон. — Якщо ми відречемо його пропозицію, він вб'є того, кого нам запропонувати.
— Але ж це ваш чоловік, — нахмурився Паркер. - Як би він не був божевільний...
Але Паркер згадав, що Горса вже вбив призначеного головою Ради Зоряних Ворота наступного четвертого рівня. Так що вбити мага другого рівня для нього було б дріб'язковим.
Навіть якщо б це суперечило наказу голови клана.
Якщо б він справді цінував накази голови клана, то не був би висланий за свої експерименти з темною магією на другому рівні.