— А-а-А- а-ак!
Раптом почувся пронизливий крик, який ріже вухо і відразу ж вирвав Сола з трансу.
Він різко відкрив очі і побачив, що Кларк, який до цього стояв навпроти нього, невідомо коли, звернувся на підлозі, закривши обличчя руками.
З-під його пальців хлеста червона вода.
Її було так багато, що здавалося, в одній людині просто не може бути стільки крові.
Соул потер лоб, але насправді таємно витягнув Панні зі свого сну.
Маленький метелик, що вцілів у минулому Сола, вже давно добровільно відключив свої почуття. Але навіть коли вона повернулась до щоденника, то тремтіла.
Схоже, їй знадобиться багато часу, щоб прийти в себе.
Сол опустив руку, все ще з сонним видом.
У той же час, Пер, яка до цього стояла нерухомо, теж прокинулася.
Її обличчя було смертельно блідим, наче вона все ще не вибралася з нескінченного сну.
Але коли вона побачила Кларка на підлозі, то таки підійшла і схопила Солу за руку. Це Офелия?
— Це не я, — несподівано заговорила Офелія з тіла Пер. - Це зробив твій маленький коханець.
« Я не знаю, що він бачив у моєму сні такого жахливого », — похитав головою Сол.
Він не брехав.
Той сон зовсім не був страшним.
А Люсі в кутку просто осоромила.
Вона дивилася то на катається по підлозі в агонії Кларка, то сонного, наче щойно прокинутого Сола, і їй здавалося, що всі її уявлення про світ впали.
Але Люсі була відьмою, яка видалась. Вона змусила себе заспокоїтись, намагалася стати якомога незагадковою і знову покликала до свого прадіда Аліку.
Хоч подвійна молитва за короткий час і забруднила б її дух, але те, що маг другого рівня навів смертельний контрудар чарівникові третього, у якого були всі шанси на прорив, було занадто жахливим.
Вона повинна була негайно повідомити своєму прадіду про це.
Але не встигла Люсі вимовити і першого слова молитви, як її голова раптом впала й покотилася до ніг Сола.
І Пер, яка все ще допитувала Офелію, чому та не втрутилася і Сол, який мовчки відновлював свої сили одночасно подивилися на неї.
За спиною Люсі стояв срібносий чоловік. — У Нічних землях і так вже досить хаосу, не варто кликати сюди ще одного мага четвертого рівня.
Сказавши це, Кісмет підняв голову і посміхнувся Солу.
Але він лише глянув на нього, а потім, повернувшись до наснажої Пер, зробив витончений жест рукою і злегка вклонився. — Господиня, вибачте за самовольство. Про цю справу краще не повідомляти іншим магам четвертого рівня.
Пэр замерла, але відразу зрозуміла, що Кісмет говорить не з нею, а з Офелією в її тілі.
Права рука Пер несподівано піднялася, і на долоні з’явився невеликий розріз, який витікла крапля червоної крові.
Це обличчя повинно було бути красивим, але зараз воно викликало тільки жах.
Здавалося, що вся кров у тілі починала викривлятись і повзти по вени. — Я здивуюся, коли ти почнеш слухатися, — не було й тіні емоцій. Потім її обличчя повернулося до Солу.
- У твоєму тілі прихована жахлива сила. Може, мені варто вбити тебе прямо тут.
Кісмет, що стояв уклоні, відразу підняв повіки. — Офелия! — відразу ж крикнула Пер.
« Якщо ти хочеш стати наступним Творцем снів, — глянув на щоденник і недбало потиснув плечима.
— Хі-хі, - почувся байдужий сміх Офелії. — Тобі пощастило, що це виявила я, а не інші маги четвертого рівня. Для мене цей світ вже вирішений дірами, його не врятувати. Одним тобою більше, одним менше — неважливо.
« Цей світ розв’язаний дірами?»
Соул одразу згадав Бездну на іншій стороні континенту і ті величезні хвилі, що розходилися від неї. "Невже Трибунал і Рада Зоряних Ворота вже не можуть зупинити забруднення світу бездимної?"
« Чи це лише Офелія, єдиний чарівник четвертого рівня, так песимістично дивиться на майбутнє?»
Офелия більше не дивилася на Сола, а повернулася до Кларку, який вже перестав кричати.
Кров, яка витікала з його обличчя, розкинулася по підлозі величезної калюжі. - Нарешті здогадався стерти собі пам'ять. Але, здається, він заплатив за це вічним втратою зору.
Коли Офелія побачила, що вона перестала зосереджуватися на Солі, то відчула полегшення. Вона не хотіла, щоб Сол знову привертав її увагу і підійшла до нерухомого Кларка з правицею.
Хоча все пішло зовсім не за її планом, але результат був хорошим. Вона збиралася, користуючись випадком, остаточно вбити Кларка.
Але Офелія знову зупинила її. - Не можна, ти не можеш його вбити.
- Як це, коли він нападав на мене ти не втручалася, а тепер, якщо я хочу його вбити, ти мене зупиняєш? — Усхмильнулася Пер. — Що він тобі такого запропонував, що ти готова понести покарання за порушення контракту?
Магі четвертого рівня, укладаючи контракт, також несли рівну відповідальність за його порушення.
Це було як пружина: чим сильніше ти давиш, тим більше вона відштовхує. - Я вже кілька разів тобі допомагала. Якщо ти все одно помреш від його руки, то це означає, що ти надто бездарна, — серйозно сказала Офелія. — А Кларка зараз дійсно не можна вбивати.