— Звичайно, знаю, - прищурився Кларк. - Маленький, зухвалий маг, який разом з тобою будує кози, як би мене вбити.
Люсі завмерла. Слова благання застрягли у неї в горлі.
Соул зобразив жах і щось незрозуміло промивав, немов попрощав.
А от Пер, навпаки, шалено подивилася на нього і, кинувшись вперед, перетворилася в вихор, який не звертав уваги на Сола в руках Кларка, окутав їх обох.
...Вихор розсіявся. Пэр вер новые. Вона дивилася на трупи Кларка та Солу і була цілковито розгублена.
Люсі, яка стояла поруч з нею в жахі відступили, дивлячись на Пер як на жахливого монстра.
Пер знову опустила погляд на спину Сола, чиї очі дивилися в порожнечу. « Що сталося? Я... Я їх обох вбила?» вона знизила кулаки. У неї була пустка, і жодна радість від помсти.
« Це сон », — раптом почувся голос Офелії.
Пэр с полегшенням выдихнула, але в наступну секунду знову напружилася. « Я навіть не розуміла, що це сон. Невже Кларк вже майже на четвертому рівні?
— Ха, — зневажливо посміхнулася Офелія. — Навіть якщо б він дійсно тебе з’їв, то лише поглибив би шанси на прорив.
Пэр спробувала вирватися з сну, але виявила, що навіть майже повністю відновивши свої сили вона все ще не може знайти в ньому вади. — Офелия, згідно угоди, ти повинна втручатися!
Пер не потрібно було, щоб Офелія вбивав Кларка. Та й не змогла б передати через її тіло таку велику силу.
Вона мала лише допомогти Офілію звільнитися від пут сну. Вона була впевнена, що зможе назавжди залишити Кларка в Пометі минулого.
Але Офелія, яка мала виконати свою частину угоди, раптом замовкла.
Пер чекала.
Секунди тягнуться, як роки. — Офелия?
— ОФЕЛІЯ!
Її обличчя спотворене люттю.
Коли Сол побачив, що Пер застиг на місці і не говорить, то відразу зрозумів, як Кларк напав на неї.
Тепер Пэр, мабуть, вже була втягнута у сон.
Соул відразу « запаникував » і намагався відволікти увагу Кларка.
Якщо Офелії втрутитися, то Пэр зможе швидко вирватися з сну. І якщо у цей момент Кларк ослабне пильність, це буде найкращий момент для раптової атаки!
Але хоч би скільки Сол боровся, Офелія так і не втрутилася.
- Ти ж чекаєш, що Офелія допоможе їй? — Кларк підтягнув обличчя Сола до себе і прошепотів:
Сол завмер. Його удавана боротьба відразу припинилася, і він втупився на Кларка. - Ти думаєш, раз маг четвертого рівня Офелія може увійти до Нічньої землі, то інші не можуть?
- І інші маги четвертого рівня також увійшли? Вони не бояться, що тут всі поламає? — Шия Сола раптом істочилася, перетворившись у волосок і вислизнула з пальців Кларка.
Кларк з подивом подивився на свою руку. але зміг змінити форму і втекти... Ти з'єднав свою душу і тіло? Не боїшся померти.
Соул звільнився від Кларка і відразу ж повернувся в норму.
« Сливання плоті та духу» насправді було дуже небезпечною магічною трансформацією. Інакше, рід Кривавої Рози, до якого належала Ана, не став би таким швидким.
Але оригінальна трансформація Сола за допомогою « Пожираючих духовного матеріалу» сама по собі включалася етап злиття душі та крові, що ідеально підходило для "Інфляції плоті і духу".
Звільнувшись від оку Кларка, Сол відразу ж крикнув нерухомою Пер: - Пані Офелія, хоч би які були причини, ви не можете дозволити, щоб Пер поковтався кошмар Кларку?
Тіло Пат злегка дригнуло. Здавалося, що Офелія збирається втрутитися.
Але Кларк шевельнув губами і беззвучно виголосив кілька слів.
Потім він заговорив вголос: "Я знаю, чому ви прийшли. Мені потрібна лише душа Вітряної феї. Її тіло ви як і раніше можете використовувати ... Ви ж не хочете, щоб рівновагу було порушено?
Тіло Пер знову замерло.
Не відомо, що Кларк запропонував Офелії, але ця здається навіть відкинула свою сестру!
Не встиг він договорити, як Сол відчув за своєю спиною надзвичайно сильні коливання ментальні сили.
Ці коливання були йому знайомі. Вони належали Кларку, який стояв навпроти.
Але зараз його ментальна сила виходила ззаду.
Сол обернувся і зустрівся поглядом з Кларком, що прилягав.
Той, хто не знає коли опинився за його спиною. Врешті-решт, доводиться розраховувати тільки на себе!»
Сол більше не вагався. Він негайно спробував затягнути Кларка у свою ментальну платформу.
Але ментальна сила того була стійка, як гора. Соул не міг його зсунути.
Крім того, після випущення своєї ментальній силі Сол відчував сильну сонливість.
Його повіки відразу налились свинцем і, не задумуючись, кинулися вниз.
У напівсне Сол почув холодний, як зима, голос Кларка: - Ніколи не нападай на тих, хто вищий тебе за рівні, навіть якщо твоя ментальна сила так сильна, що й я вражений.
- Дай-но я подивлюся, що ж дало тобі такий особливий талант.