Срібна сукня Пер, м’яка як струмінь води, навіть на високій швидкості трималася на певній відстані від її тіла, не обстоюючи її вишукану фігуру і зберігаючи велич Вітряної феї.
Соул дивився, як Пер пролітає над пагорбами, над грибною гаю і навіть над Озером Рейн не падає, втративши магію. « Так і є» — не здивувався Сол. Він і припускав, що на мага третього рівня антимагічне поле Озера Рейн, ймовірно, не підійме.
« Принцип антимагічного поля Озера Рейн полягає в тому, що деяку речовину на дні має надсилля для магії та ментальні сили. Коли об'єкт сам не володіє магією і ментальною силою, або коли його здатність контролювати магія та координацію перевищує це притягання, антимагічний ефект значно слабшає чи взагалі зникає."
Швидкість польоту над Озером Рейн була помітно нижче, ніж далеко. Перелетівши озеро, вона повільно опустилася на круглу платформу на вершині вежі.
« Як і очікувалось, сильні чарівники воліють входити крізь верх.
Побачивши це, Сол зрозумів, що мусить вийти.
Він відклав книгу і, піднімаючись по сходах, вийшов на платформу. - Чому ти раптом...
Не встиг Сол договорити, як Пер з безстрашною особою опинилася перед ним. - Я недооцінила Кларка. Коли я повернулась у своє тіло, то так і не змогла повністю звільнитися від його кошмарів. Іноді я не можу зрозуміти, сплю чи ні. Так що він, мабуть, вже розгадав наш план.
Пэр говорила дуже швидко. Хоча вона виглядала спокійною, її швидка промова викликала тривогу.
Коли Солу це почули, він також напружився і спокійно роздумував над розв'язанням проблеми.
— Зараз я впевнена, — кивнула Пер.
- Ти просила допомоги в інших? — Піднімав брову Сол, оглянувши її.
Пер замерла. Вона не сподівалася, що Сол так швидко здогадається про все.
Правда, Соул не здогадувався, що спочатку вона просила допомоги не через сни.
Але, оскільки справа стосувалася іншого могутнього мага третього рівня, Пер, стиснувши зуби, все ж розкрила Солу свій козир. - У мене кровне споріднення з Володарем Небесного міста Офелій.
Володаря Офелія, що на небі?
Чи могутній маг четвертого рівня?
Сол різко змінився в обличчя. - Вона твоя мати?
Пэр вздрогнула. Її гарне личко надулося, що виглядало досить мило. — Вона процідила вона крізь зуби, - ніби моя сестра!
Сказавши це, Пер трохи заспокоївся. — У нас один батько. Тільки моя мати - фея, а її людина-маг.
— Э-э... фея? — Всі феї, яких бачив Сол і в житті та в книжках, були не більше долоні.
Коли він мітив на нього гнівний погляд, то відразу ж зрозумів, що́ думав. Ми, по суті, були створені нашим батьком з використанням крові наших матерів. Офелія була створена на два роки раніше, тому і вважається моєю сестрою.
- Хто ваш батько?
- Ти його точно не знаєш. Він давно помер. Він присвятив другу половину свого життя створенню нових гібридних істот з різних розумних рас. У результаті його вбило одне з створених ним же монстрів. А то чудовиська та інші істоти незабаром загинули в міждоусовій боротьбі і через видих колапсу. Вижили тільки ми з Офелією.
Так ось що, у Ветряної феї дійсно була кров фей!
Трохи пліток допомогло їм зняти напругу після новин про те, що Кларк розгадав їхній план. Сол повернувся до справи. - Його сила зараз, мабуть все ще вища за твою. Він знає, що ти опритомніла, і не робить жодних дій. Очевидно, він дуже упевнений у своїх кошмарах.
- Якщо так, то ми не дамо йому зрозуміти, що він знає про наш план виграти час для твого відновлення.
Остання фраза Сола була дуже заплутаною, але Пэр відразу ж зрозуміла, що він має на увазі.
— Да. Ми не змінюватимемо нашого способу спілкування. Твій несподіваний візит до мене сьогодні теж краще пояснити якою-небудь правильною причиною. У майбутньому ми будемо таємно спілкуватися, але даватимемо йому знати лише те, що хочемо, щоб він знав.
- Ти зможеш це зробити? — Помовчавши, не дуже впевнено запитав Сол.
Пэр кивнула.
Але вона була трохи засмучена.
Тому що вона могла зробити це не сама.
У цей момент Пер раптом побачила, що на головній вежі з’явилася ще одна фігура.
Цілком незнайомий маг?
Пэр прищурилась. Її першою реакцією було вбити цього незнайомця.
Але, побачивши його звичайне обличчя, вона чомусь пом'якшилась і не стала нападати.
Ця м’якість тривала лише мить. Потім вона згадала, що її бажання вбити стало ще сильнішим. Вона вже збиралася зосередитися магію.
Але саме тоді і Сол зреагував. Він схопив Пер за руку і швидко пояснив: — Байрон - мій старший учень. Я йому повністю довіряю!
Пер не відразу змінила своє рішення. - Ваші сни можуть видати таємницю, — сказала вона, дивлячись в очі Солу.