Але її тодішня ідея про розділення душі і свідомості була дуже цікавою, і Сол міг би її розвинути. - І добре, що вона не приїхала, — зітхнув Сол, прибираючи токсини.
Він перестав посміхатися і подивився на Байрона. - Насправді, старший... Я і сам зараз не знаю, чи варто тобі залишатися в Нікних землях. Можливо, тут виникає серйозна криза. Якщо ти тут, то ризикуєш заразитися брудною.
Почувши слова Сола, Байрон не змінився в обличчя. Він просто спокійно запитав: "Сла, я зможу тобі тут допомогти?"
Соул замовк, а потім розсміявся. - Тоді і далі буду на тебе розраховувати.
Так Байрон оселився на першому поверсі вежі, як тільки зайняв звільнення старої відьми.
Соул розповів йому про свої пригоди в Ніччих землях, навіть про кілька сутичок з Кісметом.
Як і очікувалося, Байрон слухав все це без найменшого інтересу до пліток.
Потім Сол серйозно попередив його, що, якщо він помітить у себе якісь ознаки дивної непристойності, то повинен негайно йому повідомити.
Головне — не мати в тілі особливої непридатності Нічових земель. Тоді, навіть якщо тут вибухне чорний приплив, то на них з Байроном, чистим від цієї нечистої, він вплине найменше.
Однак коли Байрон дізнався про дослідження Сола, пов’язані з чорним припливом води, то зацікавився чорною рослиною, яку приніс із свого дому.
Сола мав багато справ, тому він віддав Байрону частину зразків і дозволив йому вивчати їх.
...Пер різко розплющила очі.
Прокинувшись, вона відчула, що це було не як звичайне пробудження, а ніби вона зривала зі шкіри щільно прилипий пластир.
Це відчуття розриву, змішане з ліпкою болем, віддавалося також в її голові. « Коли Кларк став таким сильним? Чи це Рада Зоряних Ворота таємно йому допоміг?"
Пэр не стала відразу вставати. Вона лежала, намагаючись змусити свій мозок знову заробити. « Я не бачила того пророчого сону про падіння в зоряне небо, яке бачив Найрілла. Це тому, що падала в ньому саме вона, а не я? Чи тому, що майбутнє вже змінилося? "
Хоч би як там було, Пер не могла змиритися з тим, що її кінець — це самотня і шалена смерть серед зірок. « У дзеркалі головний розум не мав жахів... Невже та, що мутує, дійсно не я? Але щось мені підказує, що все не так просто. Хм, коли я була старою відьмою, я і впроста була дурниця..."
У голові Пер несподівано виспало кілька картин.
Як Сол раз за разом її програвав, а вона нічого не могла з ним вдіяти. Як вона піддалася його провокації, з гордістю хвалилася своєю силою. Як вона, за якісь жалюгідні кілька сотень магічних кристалів, з радістю погоджувалась на нього працювати... - А-а-А!
Пэр стискала кулаки, навіть пальці на ногах сключилися.
Тепер це було так соромно!
Вона хотіла б негайно стерти ці спогади!
Після кількох хвилин на кам’яному столі вона знову відчула полегшення. "Спокійно, на шляху мага кілька невдалих експериментів - це ніщо."
Але не встигла вона заспокоїтися, як згадала, коли вона намагалася звабити Сола, а той розсміявся. "Цей сопляк, я йому ще покажу, що таке маг третього рівня."
Здається, що вона прийняла рішення. Вона підскочила з кам'яного столу, і її фігура відразу ж стала розмитою, наче легкий вітерець у ущелині, та вилетіла з печери.
Пір пішла не в ту печеру, де була таємна кімната.
Хоч її сили і не відновилися, а душа була сплутана кошмарною силою Кларка, але вона все-таки була магом третього рівня. Ніхто не міг її знайти.
Вона добралася до нижньої печери утеса.
Тут протікала підземна річка, і печери були наполовину затоплені.
Тому вона і була покинута. Навіть якщо комусь потрібна була вода, він би вибрав іншу ближче до житлових печер річку.
Пер підійшла до підземної річки, і її фігура знову стала чіткою.
Вона повільно сіла і поклала праву руку на воду.
З її уст полічилися низькі, гортанні слова мовою фей.
Звук дивно пішов під воду, і навіть сама Пер його не чула.
Аж ось тиха ріка підземелля несподівано пішла геть.
І що дивно, її права рука на воді теж... Поволі, як хвилі.
Її ціла права рука почала збільшуватися, коли вона стала меншою за стіл і ставала товщиною як марля.
Потім з-під води, наче щось, підпираючи збільшену і витримувана руку Пер, почав повільно підніматися.
Наче людина, накритий простирадлом.
Тільки людина у воді була накрита шкірою Пер. - Ти нарешті вирішила зв'язатися зі мною, моя вперта сестра.
« Рада Зоряних Вор і Трибунал, порушивши договір, таємно контролює Нікєві землі », — з похмурою обличчям сказала Пер. — Офелия, сподіваюся, почувши це, ти все ще зможеш посміхатися.
Якщо Трибунал контролював континент Нефрайт, а Рада Зоряних Врат — материк Іскейп, то континент Статт можна було вважати спільним пасинку.