І в той момент, як голубе світло торкнувся старої відьми, уся її маскування зникла, обнаживши непропорційне обличчя і стрибаючи за спиною обрубок пальця. - Так це ти! — Коли він дізнався стару відьму і побачив обручку пальця, Ветряна фея зненавиділа її ще більше.
- Сьогодні ти звідси не підеш. А коли ти помреш, я розберуся і з іншим.
Стара відьма втратила маскування, але відразу зрозуміла, що, незалежно від того, чи вона була впізнана, їхній бій все одно був мертвий.
Дивно, але навіть коли Вітряна дізналася про це, вона не стала нападати. А голубе світло, здається, лише розвіяв ілюзії.
Поки стара відьма готувалася випустити повітряні леза, щоб перевірити ворога, з потолокового магічного кола повільно почало опускатись тіло, немов зібране із кубиків.
І коли стара відьма розглянула ширяючу в повітрі фігуру, вона від здивування навіть не змогла закрити рот, не кажучи вже про те, щоб продовжувати атакувати.
Це була гарна жінка. Вузьки її очей були злегка підняті, а на губах грала ледь помітна усмішка.
Коли вона спокійно лежала з закритими очима, то вважала її тихою і прекрасною.
Можна було уявити, як вона стане нездібною, коли відкриє очі.
Ось тільки все її обличчя було вкрите вертикальними і горизонтальними смугами, наче його колись розрізали на шматки, а потім знову склеїли якимось особливим клешем.
Хоча в ній присутні одночасно краса і крихкість, але насправді стару відьму вразило те, що вона вже бачила це обличчя.
Раніше, кожного разу, коли вона використовувала Чарівне дзеркало Байсека для посилення своїх здібностей, вона бачила в ньому це обличчя.
Обличчя старої відьми у дзеркалі, тільки без цих зморшок.
І на лівій руці цього тіла не вистачало мізинця.
Дивлячись на це обличчя, стара відьма розгубилася.
У її голові, наче іскри, спалахували численні фрагменти інформації, але жоден з них не складався в одну картину.
« Чому воно таке знайоме, як це я?»
А Ветряна фея, використовуючи замішання старою відьми, завершила своє закляття. — Якщо вже ти це побачила, то живий ти звідси не підеш. Знову використовувати це тіло, — фея прокусила палець і капнула кров’ю на лоб розбитої жінки. - Повір, я сама не хочу бачити це обличчя ще більше ніж ти!
Кров, проковтнувшись крізь щілини на лобі, просочилась у голову жінки.
У той же момент спалахнула сильна тиск третього рівня, точно така ж, яку стара відьма відчула минулого разу в Башні Очищення Душу.
Це був тиск Вітряної феї!
Хто ця жінка? Невже вона і є Вітряна фея? Але якщо вона - Вітряна фея, то чому вона з'являється в моєму чарівному дзеркалі?
Стара відьма була збентежена.
Вона почала думати про це поступово.
« Чому я завжди дивилась у дзеркало і не приділяла жодної уваги особі, яку бачила? Чому я просто вважала це викривленням, а не розглядала іншу можливість?»
Старій відьмі здавалося, що туман, який вона завжди ігнорувала у своєму розумі, трохи розсіявся. Але тільки трохи, не даючи їй докопатися до правди.
Поки стара відьма стояла в заціпенінні, Ветряна фея змахнула рукою і змусила жінку, покриту тріщинами, немов порцелянова лялька, стати.
І та, вставши, з закритими очима, як місяцьтик, пішла вперед.
Коли вона наближалася, навколо неї почав здавати бавовну. Наче його стискали, а потім відпускали.
У той же час каміння, земля і прочище сміття під її ногами та навколо неї почали підніматися в повітря й через невідому силу перетворюватись на пил.
Вітряна фея ледве контролювала сплячу жінку, але на щастя, їй не потрібно було довго це робити.
Стара відьма була всього лише дуже сильним магом другого рівня. Перед третім рівнем вона була нічим.
Достатньо було легкого тиску, щоб перетворити її на лепетку.
Як тільки стара відьма помре, вона відразу ж знову запечатає жінку, а потім вийде і прикінчить того маленького мага, який все ще блукає у сні.
Так вона якраз виконає завдання пана Кларка.
Убивати мага, який насмілювався вторгтися в її територію, — це нормальна реакція. Сили, що стоять за ним, нічого не зможуть сказати.
Ця думка навіть потішила Ветряна фея. Вона так довго не могла знайти підхожого випадку, щоб розправитися з Солом. А він, такий нетерплячий, наважився напасти на неї через якийсь резервуар магії, про який не можна було нікому розповідати.
Вітряна фея не знала, чи захоплюватися його сміливістю або сумувати за ним.
Поки вона вже думала, як, за допомогою резервуара магії, вона вибухне на третій рівень і остаточно зміцнить своє становище, стара відьма все ніяк не перетворювалася в лептоп.
« Що відбувається?» — Ветряна фея здивовано подивилася і побачила, що жінка вже підійшла до старої відьми, а земля й камені навколо них перетворилися на пил.