Спочатку вона присіла на найближчий лист, а потім попурхала до Брауна.
Приблизившись до групи, метелик не сідала нікому на плече, а, облетівши їх, повернулася до Солу. — Братик Сол, ти був правий. Ці люди... Насправді, вони вже не люди. Боюся, твій план по збору трупів трохи змінився.
Сол випростався, і Панні сіла йому на вказівний палець.
Коли він з'явився із кущів і перестав приховувати свої магічні коливання, стоячи біля воріт так і не обернулися.
Безумовно, з ними було щось не так.
І проблема була серйозною.
Він навіть підозрював, що вони вже мертві.
Соул повільно пішов до них, постійно спостерігаючи за реакцією щоденника.
Він дійшов до Брауна, але щоденник так і не попередив його про небезпеку.
Тоді Сол нарешті зрозумів, що з ними не так.
Коли він дивився здалека, то не помічав нічого дивного.
Але підійшовши впритул, він побачив, що їх вигляд якийсь дивний.
Їх "зречення" було низьким. Вони виглядали не так чітко, як справжні предмети.
Соул приглушився і зрозумів, що вони складаються з мільйонів крихітних кубиків!
Коли вони рухалися, ці кубики ставали ще більш розмитими.
Сол кинув маленький камінь.
Камінь вдарився об Брауна, і той з шелестом розсипався.
« Травіла змінилися» — закінчив Соул.
Не всюди зміни правил проходили так ніжно, як на озері Рейн.
У більшості випадків це означало, що для розв’язання нових правил доведеться платити життям людей.
Браун був магом першого рівня. Можливо, колишні розвідки пройшли надто гладко — зрештою помирали звичайні люди. Це змусило їх розслабитися.
Раптом Сол відчув, як по спині у нього пробіг холодок.
Він різко відстрибнув назад, миттєво перемістившись на 10 метрів.
У наступну секунду!
Бум!
Ворота Пометия Минулого з оглушливим гуркотом здригнулися, ніби хтось із силою вдарив в них зсередини!
Брама вигнулися назовні, але оскільки були замкнені на кілька замків, лише привідкрилися на мить і відразу захлопнулись.
Соул, який не зводив із них очей, у цю мить побачив за дверима якусь чорну тінь.
Але щел була занадто вузькою, і він не встиг побачити, що це було. — Браті Сол, за дверима дуже сильна, надзвичайно сильною злоба - голос Панні теж став серйозним.
Сол кивнув. У мить, як ворота здригнулися, в його голові відкрився щоденник.
« 27 травня 319 року за місячним календарем, і в покинутого маєтку є день, коли воно знову сяє, а тінь — тільки запрошення від господаря.
Коли ти наблизишся, вони з радістю затягають тебе всередину.
Не забудь взяти з собою подарунок,
Наприклад, свіже життя мага першого рівня?»
Після того як Сол прочитав запис у щоденнику, він мудро відступив ще на десять метрів.
Але, дивлячись на Брауна, який розсипався, він не хотів йти з порожніми руками. чи зможеш ти зігріти цю купу кубів?
Малюк Водоросль висунулася через шию Сола, широко розтуливши пащу, немов не розуміючи, що він має на увазі.
Соул вказав на купу уламків, які перетворився маг Браун.
Малюк Волося відразу розплилася в усмішку. Тепер зрозуміла.
Вона з ентузіазмом відділила тонку чорну щупальця, яка оточила уламки землі.
Але коли вона намагалася притягнути їх до Солу, то виявила, що уламки надто малі і просто проскалюють зверху.
Після двох невдалих спроб вона так і не змогла їх зібрати.
Соул вже хотів навчити її, як перетворити себе на мітлу, коли клон Малюки Водороси розтурив пащу, яка відразу ж розширилася до метра у діаметрі.
Усередині круглої пащі ворушилися маленькі зуби.
Це виглядало жахливо і трохи страшно.
Не встиг Сол прокоментувати зовнішність клона, як той накрив свої уламки на землі, і все його тіло від губ до середини почало скорочуватися.
Через кілька хвилин він знову підняв голову. На землі не залишилось і пилу.
Соул почекав, поки клон повернеться. Потім він подивився на решту « нуклеотидів» у Помеття минулого і змахнув рукою. Порив вітру відразу ж перетворив їх усіх на купу уламків.
Він знову наказав Малюці Водоросі послати іншого клона, щоб той перемішав усе.
Тепер уламки їхніх тіл змішалися.
Вже не розібрати, хто є хто. І скільки їх було, теж невизначено.
На кінець Солу обережно завів усі свої сліди і разом з Малицею Водорослю залишив територію Помети минулого.
Відійшовши на деякий час, Сол відразу ж сказав Малюсі Водоросі: — Швидко виплюнь ці уламки. Поки що я не знаю, чи з ними є якісь проблеми.
Малюк Водоросль кивнула і наказала своєму клонові виплюнути всі уламки.
Невідомо, що з ними сталося у роті клона, але коли вони вилетіли назовні, на них було кілька крапель кристально чистої слини. — Е-е ... Треба було попросити тебе виплюнути, коли повернемося, з гіркотою потер чоло Сол.
Звичайно, він знав, що хоч дитина Водоросль харчується мертвою енергією, такі дивні речі їй краще не їсти.