Ноа не хотів заходити в вежу Солу з усіма цими сенсорами. Раптом вони завдадуть їй шкоди.
Все одно відстань від центру озера до того місця, де він стояв, повинна була бути в межах досяжності приладів і вони не подавали ніяких сигналів тривоги. - Не буду забирати у вас час, пане Соле, — Ноа шанобливо похилився. — Я піду.
Коли він сказав це, то побіг геть.
Соул мовчки дивився йому слід.
Можливо, тому що він знав, що це територія мага Сола, але знову проходячи крізь грибну гаму, Ноа вже не відчував страху.
Він навіть видавався любим для великих грибів.
Він пробіг через рищу і побачив мага Брауна та інших.
Він сповільнився крок, щоб заспокоїти дихання і серцебиття. — Пане Браун, я перевірив це місце...
Його голос обірвався. Серце, яке шалено тріпотилося, наче зупинилося.
Ноа, з прочиненим ротом, впав на землю.
Хлоп!
Суха земля лише злегка пихнула.
Маг Браун підійшов, швидко зняв з Ноа датчики і, більше не звернув на нього уваги, повернувся до інших. - Прибори не подали сигналу. Ходімо в наступне місце.
Загін полювання просто кинув тіло Ноа, навіть не покладаючи рук поховати його. Так само як вони поводилися з іншими, котрі загинули під час розвідки.
Все одно в Нічних землях було багато небезпечних істот, які допоможуть їм позбутися цього « навантаження ».
Однак коли вони пішли, з грибної гаї повільно вийшов Сол і підійшов до Ноа.
"Він помер?"
— Хи-хи, братик Сол, ти ж для того його і відпустив, щоб я його тут залишила? Іноді ти такий м'який.
« Але навіть якщо ви, господарю, допоможете своїй дитині, вона не житиме й рік », — додав Мортон. - Його ментальне тіло було повністю активоване, але у нього немає здатності чинити опір магічному випромінювання."
— Я знаю, — кивнув Сол. — Але це не зовсім безнадійно. Наприклад, якщо він буде знаходитися в місці, де немає магії, йому не доведеться турбуватися про магічне випромінювання.
Панні відразу зрозуміла, про що говорить Сол. — Ха? Брате Сол, ти про Хаотичного дому? Але ж там теж небезпечно. Цього малюка не з'їдять, як тільки він туди потрапить?
- Можливо. Тому я дам йому вибір. Якщо не захоче - залишиться в Байшне Очищення Душу і буде з Машиною грибів вирощувати. Якщо захоче, я спершу понучу Ан його навчити.
Сол наказав Малюці Воросі обвити хлопця. — Спочатку віднесемо його назад, а потім... Потім ми збираємося встановити простір телепортаційне коло.
Сол присоромився, дивлячись в ту сторону, куди пішли інші. Він відчував залишкові сліди прихованої ментальні сили. Хтось все ще шпигував за ним. Але з такої відстані він не міг чути їхніх розмов.
« Ветрова фея з таким розмахом перевіряє небезпечні зони. У Нічних землях щось відбувається. Шкода, що я тут недавно і в мене немає надійних джерел інформації. Але скоро повинен прийти Гагагу, може він щось знає".
І справді, через два дні Ґагагу, якого пом’якшив Сол, знову з'явився до Озера Рейн.
На здивування Сола, цього разу він прийшов не сам.
З ним був маг, з яким Сол вже двічі воював у конфлікті — Брандо!
Машина, з усмішкою на Гагагу, відразу ж змінився в обличчя, відстрибнув назад і крикнув на Брандо: - Ворог!
Гриби навколо Гаґагу і Брандо відразу сумилися, ніби намагаючись знову їх зловити.
— Зачекайте, почекайте. Дайте мені пояснити! — Замахав руками Гагагу.
Хоч вони обидва й не боялися Маша, і Брандо цього разу навіть приготував засіб проти грибної гаї, але вступити в конфлікт вони не хотіли.
Але машина і слухати не хотів. Він зі всіх ніг кинувся на лід, використовуючи спеціальне антимагічне поле Озера Рейн для захисту від можливої атаки.
У той же час велетенська грибна гайка, наче феєрверки, випустила в небо тучу білу суперечку і відразу привернула увагу мешканців вежі.
Коли Сол і стара відьма, підняті з тривогою, прибігли на берег, вони побачили, що Гагаґу й Брандо оточені величезними грибами. Але вони не противилися, а лише використовували захисні заклинання, щоб їх не розчавити.
На цей раз Брандо, побачивши Сола, не втік. Але на його погляд, він був дуже напружений.
Коли він востаннє втік з багна Солу, то не усвідомлював його небезпеки.
Це був його останній козир, і хто б міг подумати, що йому доведеться використовувати його проти якогось мага першого рівня.
Гагагу, побачивши Сола, скинув свій величезний тюк і підстрибував, замахнув йому руками. — Маг Сол, маг Сол, ми прийшли з миром! Дайте мені шанс!
Сол підняв руку і змахнув.
Він все ще гнівно дивився на Брандо, який колись зрубав цілу грибну гайку. — Кхм-кгм! — кашлянув Сол.
Тільки тоді вона зрозуміла, що Сол звертається до нього. Він швидко поговорив з грибним риштом, і та розступилася, створюючи прохід.
Соул увійшов всередину.
Тепер Брандо був в межах досяжності його ментальній сили.
— Гагагу, — сказав він холодно з обличчям, чи ж це не твій друг?