Це
Це відразу привернуло увагу декількох магів.
Вони підійшли і наказали Ноа обхопити руками кришталевий шар, а потім з'їсти якийсь аркуш.
Але коли Ноа виконав їх вказівки, маги з розчаруванням пішли.
Ной був розчарований. Схоже, йому і впрямо не призначено було стати учнем мага.
Після декількох таких інцидентів загін офіційно вирушив у дорогу.
Однак, і Ноа, та інші звичайні люди тільки тоді зрозуміли: може жінка, що померла ще до початку походу, пощастило найбільше.
У цей день, після довгого і важкого шляху, загін дістався до лісу.
Це був вже п'ятий ліс на їхньому шляху.
У кожному з попередніх лісів вони залишали як мінімум одного зі своїх.
Ноа не знав, що вони роблять. Загалом, маги підлеглі пані Вітряної феї змушували їх досліджувати дуже небезпечні місця. І незалежно від того, чи повернувся розвідник живим, вони ніколи не входили до щойно дослідженої території, а відразу пішли геть.
За ними, наче слідами, залишалися тільки трупи.
Цього разу прийшла черга Ноа. Його обвішували дивними, складними приладами і веліли йти до лісу.
Серце Ноа, яке вже було від пережитого, шалено закололося. Він нарешті відчув реальність неминучої смерті.
Він хотів втекти, але знав, що чотири чарівники за його спиною не дадуть йому жодного шансу. Це могло зашкодити батькові і братові в поселенні.
Ноа сковтнув, і, підштовхований в спину магом, почав механічно переставляти ноги, рухаючись вперед.
Шелест листя, спів птахів і стрепкот комах — все це злилося в його вухах у гаотичний шум.
Страх, що смерть може спіткати будь - який момент, перетворив його думки на міміо.
Але саме цей сумбурний стан змушував його продовжувати йти, не зупиняючись.
Шш-ш...
Листя і гілки дерев навколо, наче зговорені, одночасно зашуміли, порушуючи звичайний тиш.
Ноа сильно прокинувся, наче тільки що усвідомивши, що він робить.
Його нога вже готова зробити крок, застигла в повітрі. Він обережно, зі страхом, підняв очі і побачив, що на деревах навколо, невідомо коли, виросли очі. Дерева повільно нахилялися, наче люди. Вони простягали галузки, щоб схопити наречених увійти в їхні ліси людини.
Один листочків торкнувся макушки Ноа.
— А-а-А!
Ноа, якому було років чотирнадцять-п'ятнадцять, а на ділі - не більше десяти, не витримав. Він закричав і кинувся бігти.
Він вже не думав про напрямок, а просто нісся вперед.
Хлоп!
Раптом він спіткнувся об щось і полетів на землю.
Його зір швидко наближався до землі. Швидкість була такою, що він не встиг зреагувати і згрупуватися.
Але, впавши у відчай, Ноа з подивом зрозумів, що йому зовсім не боляче.
Він опустив голову і побачив, що під ним - густий килим із сіро-білих грибів.
Ці маленькі гриби, наче м’який матрац, пом’якшили падіння.
Він уперся рукою в один з грибів, розгубившись і оглянувшись, зрозумів, що не знав коли вибіг із лісу.
Попереду був схил, і ці сіро-білі гриби росли по всьому йому, до самого низу.
А далі, за кількома рідкісними деревами виднілася роща з величезних трьох-чотирьохметрових грибів.
« Чому такі гриби? На них і сковороді не вистачить."
Невідомо чому, але страх у серці Ноя почав вщухати. У нього навіть з’явився настрій пожартувати над грибним риєм.
- Він вийшов неушкодженим? — Голос за спиною Ноа.
Серце Ноа, готове вистрибнути з грудей, нарешті трохи заспокоїлося.
Він, лежачи на землі, повернув голову і побачив главу свого мисливського загону мага Брауна.
Але ця бравада не принесла йому ніякої користі. — Здається, ти у гарній формі. Зустрівшись з аномаллю, ти зміг зберегти свій розум і добре переносити ментальну зелену. Шкода, якби твоє ментальне тіло не зруйнувало попередніми ліками, ти мав би шанс стати учнем мага низького рангу.
Слова мага Брауна змусили Ноа заміряти на місці. Він довго не міг поворухнутися. Я вже не зможу стати учнем мага? - Проблиск надії в його серці луснув.
Він раптом згадав складні емоції в очах мага Сола, коли він просив взяти його в учні.
« Так от що. Я давно вже упустив свій шанс."
Він відчув, як все його тіло обм'ялося. Сили залишили його разом з руїнною надією.
Браун бачив, що Ноа застиг на місці і втратив залишки терпіння. Він глянув на грибну гаю попереду і скинувся з картою у своїй руці. — Попереду озеро Рейн. Якщо ти вже не постраждав в лісу Призи, то йди на розвідку до Озера Рейн.
Серце Ноа пішло в п'ятки.
Вони йшли по черзі, розвідувачі. Один дослідив небезпечне місце, потім змінив його. Якщо наступний загинув, йшов той, хто за ним.
Тому що кожна розвідка виснажувала сили. Дехто навіть не міг стояти на ногах.
Ноа не очікував, що його спроба проявити себе призведе до таких результатів.