Позазапна атака фіолетово-червоного джгуту для Сола означала лише кінець нудної подорожі.
"Решив померти зі мною щупальцями?" - Сол навіть не поворухнувся. Дитина Водоросль виходила з-за його шиї, в повітрі розділилася на десять частин і тут же спустилася у землі навколо нього.
Соул відчув, як жгут схопив його і відразу ослаб.
Він вперся руками у землю і з невеликим зусиллям витягнув ногу.
Дивлячись на лійку, яка розширюється в землі, він відступив на кілька кроків і чекав повернення Волосі.
Через кілька хвилин пісок під ногами задрижав. Гуркот змусив здригнутися всю землю навколо.
Малюк Водоросль напружився, потягла і повільно почала витягати щось з-під землі.
Ліан, сплітаючи, витяг з нього величезний об’єкт землі, який поступово пролетів на поверхні. Серо-червоний пил кидалася з нього, утворюючи піщані водоспади.
У повітря піднялася хмара пилу, і видимість впала до метра.
Соул затамував подих і, придивившись, чекав на велетенського монстра з землі.
Зрештою, коли Воросель викопав більшу частину землі, чорні ліани були схожі на триметровий звір.
Цей звір мав велику пащу і порівняно маленьке тіло з чотирма кінцівками. Здавалося, що тільки паща у нього і була пристосована для їжі, а інші частини тіла майже атрофувалися.
Фіолетово-червоний джгут, який схопив Сола за ногу, був його мовою.
Коли Волосся витягла його на поверхню, він одразу ж пустив свою головну зброю — мову, намагаючись розірвати її.
Але тепер ця мала дитина Водоросль не була по зубах звичайної тварини.
Побачивши, що однією мовою він не може звільнитися, звір випустив з пащі ще чотири мови.
П’ять мов, вчепившись у різні ліани, розтягали по - різному і намагалися розірвати Волдоросль грубою силою.
Але і ця спроба провалилася.
— Ладно, детка Водоросль, отпусти його.
Дитинка Волорос, до того сплетена в тугою клубок, негайно розжарилась. Величезний звір впав на землю, знову піднявши хмару пилюки.
Коли він торкався землі, то спробував закопатися, але Сол схопив його за хвіст, перекинув через плече і кинув назад.
Поки тварина лежав на спині, тремтячи лапами, Сол стрибнув йому на біле черево і однією ногою придав його величезну пащу, не даючи йому навіть розкрити її для атаки.
Він уже зрозумів, що ця тварина полює на вібрації. Він ховається в піску, і, крім пасти, всі його кінцівки кіхотки та слабкі. Навіть яму для засідки він риє з допомогою пащі та своїх гнучких і пружних мов.
Поки Сол оглянув звіра, його ментальна сила зв’язана з компасом дала йому сигнал — Компас Хаоса перезарядилась.
Соул прикинув час. Минуло менше доби, десь між 20 і 22 годинами.
Звір під його ногою, користуючись моментом, почав дрібно постукати по землі своїми короткими лапками.
Ритмічно, ніби подаючи якийсь сигнал.
« Невже він кличе на допомогу сородячої? Але такі істоти навряд чи можуть швидко пересуватися".
Соул подумав і вирішив не чекати, поки з’явиться друга дика звірина, а відразу активувати Компас Хаоса та повернутися у головний світ магів.
Сол підняв голову і побачив здалека грибну гаму та вежу, вкриту білою димкою.
« Добре, все пройшло без пригод, я повернувся".
Сол підняв ногу. Довгоязикий, більшеротий монстр, який напав на нього, повернувся разом з ним.
Але тепер він був нерухомий. Придивившись, Сол зрозумів, що він мертвий.
Проканувавши його ментальною силою, Сол виявив в його тілі безліч активних частинок.
« Це правда. І під водою є тиск, і в місцях з різною концентрацією елементарних часток є фундаментальний кров'яний тиск. Мені було так погано, коли я потрапив у хаотичний домен без активних елементів. А він, зі світу без активних елементів, потрапив у Нічінні землі, які кишать ними. Це ніби раптово опинитися на великій глибині з поверхні моря. Його просто розчавило".
З’явилася і дитина Водоросль. Вона просунула щупальця крізь пащеку звіра, кілька разів обмотала його величезну голову і підвісила в повітрі.
Ніби Сол просто повернувся з полювання.
По озері наближалася величезна фігура, ступаючи по льоду. Вправитель, який першим вийшов з вежі, підняв голову, побачив величезного звіра і здивовано розліг рот. - З поверненням, Господаре. Я і не знав, що ви пішли на полювання.
Соул ледве затягнув звіра сходами на перший підземний поверх. Ледь він звільнив лабораторний стіл і поклав на нього тушу, як навколо зібралися цікаві духи та стара відьма.
Каміла, хоч і мовчала, але теж дивилася на нового монстра. - Де це ти такого звіра підстрелив? — Стара відьма підійшла ближче і тхнула пальцем в його голову. - Ніби в ньому немає магії, але виглядає так дивно, я такого ніколи не бачила.
- В одному місці, де ти не була. Але він дійсно особливий, так що я його зараз вивчу.
Соул, як правило, почав викривати звіра, вивчаючи його будову. — У тілі дуже багато хрящів, - допомагав йому Агу. - Схоже, він не дуже-то використовує своє тіло для полювання.