Публиковаться
НовинкиПопулярноеБесплатноКниги в процессеЗавершённыеПереводыИллюстрацииФэндомыНовости
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБиблиотекаВойти
Літерна

Книги и переводы для чтения по главам. Публикация произведений для авторов и переводчиков.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаО платформеЦены и тарифыОплатаВозвратыКонтакты
ДокументыПользовательское соглашениеПубличная офертаПолитика конфиденциальностиПравила публикации18+Написать в поддержку
19Зарегистрированных пользователей
Социальные сети
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокация от DB-IP
Щоденник мага смерті

Щоденник мага смерті. Частина 834

Прочитано 0% главы

— Тільки тоді я зрозуміла, що людина поруч зі мною, мабуть, самозванець. І та "я", що була поруч з ним теж.

— Здатність брати на себе чужу зовнішність? — Следенько вимовив Сол. - Я чув як мінімум про трьох істот з такими здібностями. Як ви потім розібралися, хто є справжнім, а хто — підробкою?

Жінка підняла голову, обназивши тонку білу шию - ми часто подорожуємо разом і добре знаємо ментальну силу один одного. У минулому ми не звертали на це уваги, а потім придивилися до правди і зрозуміли, хто є реальним. Як тільки самозванці були розкриті, вони відразу напали на нас. Він, захищаючи мене, дозволив їм вчепитися у свої руки.

Вона кинула на чоловіка вдячним погляд, що трохи його заспокоїло. - пізніше ми ледве вбили обох самозванців, але на його руках залишилися ці червоні сліди. Лжебна магія зовсім не діяла, а сліди ставали дедалі більше. Крім того, він ставав дедалі агресивнішим. Я можу припустити тільки, що це брудна, а не поранення.

Після цього Сол зрозумів. - Ясно. Тобто ви перепробували багато способів, нічого не допомогло, і тепер вирішили звернутися до мене?

— Так, — кивнула жінка. Її очі застигли невимовною тугою.

Соул відкинувся назад, поклавши руки на підлокоротники. - А ви приготували плату?

— Ти ще не знаєш, чи зможеш вилікуватися, а вже питаєш про плату? — Зрикнув на нього чоловік.

Сол підпер підборіддя. - Я не впевнений, що зможу вилікувати.

— Ты!.

— Щоб я взявся за справу, спочатку приготуйте плату. Я не дам вам можливості втекти, не заплативши.

Втекти, не заплативши?

Вони не зрозуміли точного виразу, але вловили зміст. - Після того невдалої пригоди, щоб очистити його від бруду, у нас залишилося мало магічних кристалів.

« Інші рідкісні матеріали також підійдуть, — зимно кинув Сол.

— У нас и їх...

- Якщо немає трьох тисяч магічних кристалів, можете йти.

Почувши цю суму, чоловік був готовий вибухнути, але Сол не дав їм і шанс поторгуватися. Він наказав крижаному вовку розгортатися.

На прощання він кинув лише одну фразу: — Поверніться, будь ласка.



Повернувшись у вежу, Сол застав на першому поверсі стару відьму і домінуючу. Він коротко переказав їм те, що сталося, і стара відьма відкинулася назад. - Три тисячі? Ти що, грабіжник?

Соул зупинився, швидко змінив напрямок і підійшов до старої відьми, яка виросла на 40 метрів. Вона задрала голову, щоб подивитися на нього. - Чого так близько підійшов?

— Хочу попросити про одну послугу.

- Ніколи!

— Триста магічних кристалів.

— Ха, нехай у тебе мужність не займати! Думаєш, я тебе не поб'ю?



На третій день, коли я почула про "модечка-крапка-водоросль" доповіла, що та парочка - запальний м'язистий маг і плаксова відьма — повернулася.

« Маячня-машина-водоросль» схилила голову набік. Не поняла.

Соул посміхнувся, звунув її в кишеню і знову на волальній упряжці відправився до берега.

Те саме місце, ті ж люди.

Очі мага наливалися кров’ю, він виглядав ще дратівливішим. Блідна відьма стискала в руці маленький мішечок. — У нас немає трьох тисяч кристалів, але... — Жінка опустила очі на мішечок, і її обличчя пролилося жалістю. - Цей магічний артефакт ми отримали три роки тому. Він повинен ... Він точно коштує три тисячі.

— Покажіть.

Відьма притиснула мішечок до грудей. — Не хвилюйтеся, просто відкрийте і покажіть мені. Я можу отримати плату і після лікування.

Жінка з вдячністю подивилася на нього, розв’язала шнурок і показала йому вміст.

Мешочок був маленьким, і Сол спочатку подумав, що всередині просторовий масив. Але коли побачив предмет, то зрозумів, що він сам по собі крихітний.

Усередині лежав червоний вовчок розміром з вказівний палець. - Дійсно магічний артефакт. А що він робить?

— Я не знаю його назви, — терпеливо пояснила жінка. — Але я називаю його « велетенським волком ». Якщо намотати його ментальною силою і закрутити по годинниковій стрілці, він випускає блискавки. Проти годинникової лінії викликає сильний вітер.

- ...Хіба його не повинні називати "вітряною вовчок"?

Непередбачуваний коментар Сола збив жінку з пантелику. Вона на мить забула, що хотіла сказати, але потім згадала. - Е-е, кажуть, якщо закрутити його одночасно в обидва боки, можна викликати катастрофічний дощ.

Перші дві функції червоного вовчка не дуже вразили Сола, але остання легенда заінтригувала його. Якщо він і справді міг спричинити зливу катастрофічних масштабів, то це був не простий артефакт. Три тисячі кристалів, безперечно, коштували того.

Сол зістрибнув з воза і попрямував до чоловіка. Можливо, жінка вмовила його тому що сьогодні він мовчав. Але на його погляд, він ледве стримується. - Зараз я очищатиму вас від поганого. Не двигайтесь.

На обличчі мага здулися вени, але він стримався і лише кивнув.

Але коли Сол зійшов з воза, він почав відчувати напруження.

Коли Сол підійшов упритул, той зняв свій одяг і обгорнув руки з великими червоними плямами. На перший погляд нічого особливого, але якщо придивитися, можна було побачити, що червоні сліди мали форму двох людських силуетів, які обліплювали його руки. А якщо дивитися ще довше, здавалося, що силаети рухаються.

Спочатку вони міцно обіймали його руки, наче гризли шкіру. Але поступово їхні голови почали обертатися. Спочатку в профіль, а потім і повністю, поки їхні погляди не зустрілися з поглядом Сола.

І поки Сол з цікавістю вивчав червоні сліди на його руках, обличчя самого чоловіка, на якого він не звертав уваги, почало перекручуватися. Його риси витягувалися, наче хтось з силою тягнув його шкіру. Очі подовжилися і збільшилися, ніс розплющився, а рот ... Він перетворився на величезну діру!

І ця діра різко мітнулася до голови Солу!

Але в цю саму мить через спини Сола раптово вирвалася тінь.

Спочатку тінь була крихітною і тонкою, але в наступну ж мить вона розрослася до розмірів людської фігури, і з її нижньої частини міталися вісім паучих лап. Кожна з них, як короткий спис, люто підштовхнулася до перекрученої голови мага.

Маг, який нападав на Сола з засідки, несподівано опинився під ударом.

На щастя, він теж був готовий до цього.

Два червоні силуета на його руках з тріском відірвалися від шкіри. Нижні частини ще були з’єднані із рукою кривавими волокнами, але верхні, повністю погорнуті обличчя і розгорнутих ротами, вже кинулися на Сола.

У той же час, стоячі позаду Сола жінка-маг дістав вовчок, призначений для оплати, і різко крутила його за годинниковою стрілкою у своїй долоні.

Але мало він почав обертатися, як від Сола відділилася ще одна, сріблясті тіні. У мить вона опинилася перед жінкою і ударом голови відіслала ту в політ.

Він впав на землю двічі, але не виблискував крихітними іскринками.

Відьма навіть не встигла нічого зрозуміти.

Як і всі інші заклиначі, а ти сам вирішив вдатися до фізичного нападу.

Так нечесно!

Коли вона, затискуючи вдалий груди і відкашляючись кров'ю, ледве підняла голову, то побачила, що сріблясті тіні вже витіснила з землі її вовк.

У той же час, Соул неподалік одним ударом Клінка темного духу розрубав мага надвоє.

А дві половини його тіла були нанизані на дві паучі лапи, наче шашлик на шампури.

Що ж до двох червоних слідів, то вони безслідно зникли.

https://literna.net/uk/books/136-shchodennik-maha-smerti

Предыдущая главаСледующая глава