— Ти завжди правий, — холодно хмикнув стара відьма і, повернувшись, зібралася йти. — Наступного разу, як зберешся назовні, поклич мене. Не хотілося б, щоб ти помер десь по дурості від чужої руки.
— Почекайте, — раптово зупинив її Сол.
Стара відьма завмерла і з роздратуванням обернулася. - Що ще?
Соул підійшов ближче і застосував найпростіше заклинання нульового рангу. - З учора ви виросли на три сантиметри. За попередні три місяці ваш ріст збільшився на 40 сантиметрів, а тут, не просуваючи Рейн і доби, ви додали відразу 3. Ви щось зробили?
- Ти думав, що всі люди на Озеро Рейн будуть такими ввічливими, як той дурний печерник? - Вона відштовхнулася з розчаруванням. — Оскільки ми вирішили залишитися тут надовго, я мушу якомога швидше відновити сили.
— Хіба ви не чуєте шум води, як тільки починаєте медитувати? Більше ні?
- Звичайно, чую! — Вислизнула руками стара відьма. — І хіба це не твоє завдання? Але це не перешкоджає мені відновлювати сили. До того ж, моє ідеальне тіло само по собі постійно пристосовується до моєї могутності і змінюється.
Вона кинула очі на чорне щупальця в руці Сола. - А ти замість цього люб'язно допомагаєш іншим очищатися від бруду. Я дивлюся, ти в Нічові землі прибув, щоб благодійністю займатися?
Зрозумівши значення її слів, Сол непереможно забрав щупальця.
— Поглинаючи брудну з вашого тіла, я помітив, що на вас була не тільки та, яка я підсадив.
Стара відьма закотила очі так сильно, що вони ледве не впадали з орбіт.
— Насправді, ще до нашого зібрання на вас було щонайменше два види бруду. Вони ще не вплинули на вас, але якби все йшло своїм шляхом, то з часом вони стали б смертельною загрозою.
- У кого з мешканців Ніччих земель немає на тілі хоч якісь погані? — Зневажила вона. - Який чарівник тут не бореться зі смертю щодня? Ти що, думав, це одне з тих безплідних, але безпечних місцях зовні?
Соул похитав головою. - Здивувало мене не це. А те, що деякі риси погані на вашому тілі схожі з тими, які я знаходив у інших. Я подумав, що це не поодинокий випадок.
Він склав стару відьму свій план щодо нової ролі і подальших досліджень.
— Додж виживав, служачи іншим і продаючи парфумами з озера. Я ж не хочу шукати собі заступника і не бажаю продавати духів. Потрібно шукати інші шляхи. До того ж, таким чином я зможу зібрати зразки різних джерел нечистими і, можливо, з'ясувати, звідки вони всі беруть свій початок.
- І це треба з'ясувати? — усміхнулась стара відьма. — Початкова нечиста, звичайно ж походить від цієї землі!
— Чому ж тоді цей край породжує таку сильну нечисту землю? — Не унимался Сол.
Стара відьма відкрила рота, але застила. Здавалося, що вона поринула у спогади, але її погляд був розгублений. Так нічого і не зумівши пояснити, вона вперто хмикнула: - Хмф, думаєш, такі речі можна знайти простими дослідженнями? Нехай це роблять маги четвертого рівня, яким від нудьги помирати не хочеться, а не може.
Вона змерла Сола презирливим поглядом. — Ти ж не думаєш, що ти, маг першого рівня, зможеш вирішити проблему, яку ніхто не міг впоратися сотні років?
Соул потиснув плечима, але нічого не відповів.
Стара відьма повністю втратила інтерес до нього і, залишивши його стояти на самоті, увійшла в вежу.
Ніч згущалась.
Хоча після трьох місяців подорожі і довгого дня роботи Сол не спішився відпочивати. Він повільно підійшов до краю острова і, дивлячись на сіро-білі грибочки, висажені Машином у його ніг, які з пониклих вже встиг перетворитися в свіжі і тихо посміхнувся.
Окутанна туманом озерна гладка пішла рябью.
Під водою вислизли десятки блідих облич.
Вони дивилися на Сола зі змішаним почуттям розгубленості та благоговінням, наче знали, що людина на березі — їхній майбутній новий господар.
В одній старій відьмі була права: не всі, хто приходив на озеро Рейн, були такі ж обмовливі, як Гагагу.
І не минуло й двох днів, як з’явилися нові покупці, які хотіли придбати духів помсти.
Але коли вони побачили, що замість Доджа їх зустрів ніхто не відомий молодий маг, пожадливість в їхніх очах вже неможливо було приховати.
У результаті Солу навіть не потребувала допомоги старої відьми, щоб розправитися з ними. Він серйозно задумався: « Як такі люди змогли вижити в Нікійських землях аж до цих пір?
Поки Сол, дивлячись на дві трупи, думав: « Що робити? » — просто скинути в озеро Рейн з неба духи помсти або тягти їх до башти. Приземлившись, він подарував Солу бездоганною посмішкою.
На вигляд йому було років двадцять з невеликим, він був красивий, а його манери видавали благородне походження.
- Привіт, чарівник Сол. Або мені варто називати вас лекарем Сол? Мене направив мандрівний торговець Гагагу. Я прийшов просити про допомогу.