- Поки не час розслаблятися. Давайте продовжимо останній експеримент, Сол повернувся і поплескав Окілі по плечу.
Залишилося лише три дні.
Але Окелі не збирався чекати до останнього.
« Це і є, — сказав він увечері Оцілі, який був змушений заздалегідь готувати план втечі. — Солу назвав кілька матеріалів. — Завтра, коли будеш готувати зілля, не забудь залишити від кожного трохи і таємно передати мені. Завтра ввечері я приготую нове зілля.
— Завтра вечер? — Сперечився Сол. — Але завтра ввечері я, можливо, не...
- У нас немає часу. Якщо ти завтра не досягнеш приблизно другого рівня, то при побізі мені доведеться взяти на себе більше ризику - з критикою сказав Окілі.
- Тоді... все на тобі, - Соул опустив очі і виглядав трохи пригніченим.
Наступного дня стара відьма все ще сиділа в кутку лабораторії, спостерігаючи за ними.
Оскільки головним у експерименті був Сол, Окелі був лише на підхоплюванні, так що багато зілля готував сам Соул.
За вказівками Окілі Сол взяв трохи більше кожного матеріалу. Ось тільки види матеріалів було багато, і його рухи стали трохи розмашистими. А сховище він використовувати не міг, інакше раптові магічні коливання тут же помітила б пильно за ними стара відьма.
На щастя, вона більше не стояла за спиною, так що дрібні хитрість було провернути простіше.
Соул помітив, що Окілі також взяв трохи з вже приготовленого їм зеленого кольору.
Вони, прикриваючи один одного, нарешті змогли таємно приховувати деякі матеріали.
Але щоб передати Окілі надлишок, Солу часто доводилося підходити до нього, роблячи вигляд, що вони щось обговорюють.
Часті сповідування викликали у старої відьми підозри.
- Що ви там весь час шепочете? - Стара відьма підняла свою палицю і, подумавши, опустила її на голень Окілі.
— Гх! — З голені Окілі відразу зник шматок м’яса.
Він стримуючи крик, почервонів.
Соул з Опакою подивився на палку в руках старої відьми, але вирішив пояснити: - Окілі надто нервує. Деякі речі у нього весь час отримуються не так.
— Гх! — Окили вытаращил очі. Він нічого не сказав, але його обличчя почервоніло ще більше.
- Хмф! — Зимно фирснула стара відьма і, оглянувши Сола та Окілі, нічого не знайшла. Вона не знала, куди Окілі сховав матеріали. - Мені байдуже, що ви там робите. Осмійтеся на хитрості - я з вас обох шкіру сдеру!
Оскільки їх підозрювали, дрібні хитрості довелося припинити. На щастя, Сол вже передав Окілі все, що йому було потрібно. Тепер вони могли спокійно продовжувати експеримент.
З того часу стара відьма весь час стояла поруч з Солом, але більше не помічала нічого дивного.
Знову настав час для відпочинку. Наостанок старої відьми так і не розпорошилися. Вона більше не дозволяла їм ночувати в лабораторії, а знову замкнула їх у тісному клітках.
Соул, під старою очима відьми, заліз у дерев'яну клітину і з тривогою подивився на Окелі в іншу.
Той, схоже, від страху вже стиснувся в клубок.
Сол обернувся і побачив, що стара відьма дивиться на нього. Її очі, схожі на лампочки, навіть примружені, виглядали моторошно.
Якщо ти завтра закінчиш трансформацію на Окілі, я візьму тебе в учні. Якщо ні, ти станеш моїм рабом!
Сола не цікавився ні той, ані інший статус. Але зараз він міг лише дивитися, як стара відьма, розгорнувшись, йде, а її відрубована кінцівка на спині описує напівкруг.
Коли стара відьма пішла, Окілі відразу сів. що стара відьма візьме тебе в учні?
— Нет.
Добре, Окілі подивився у той бік, куди пішла стара відьма і на його обличчі з'явилася радість. — Раптом вона знову заперла нас у клітках.
- Заперла в клітках, ми не можемо використовувати магію. Чого ти так радієш? — Слеван.
— Тому що вона зачинила нас, тому зараз їй не до нас. — Зараз вона або пішла, або занурилась у глибоку медитацію.
— У будь - якому разі, це означає, що незабаром ніхто не потурбується!
Облі, сівши, відразу дістав на собі зілля заховані і почав змішувати їх.
Оскільки він не міг принести з собою лабораторне обладнання, йому довелося готувати зілля найпростішим способом прямо на підлозі.
Незабаром Сол відчув дивний запах від Окілі.
— Завершено, - Окілі підняв з підлоги липку, чорну, як бруд, масу і обережно почав насазувати її на прути клітини.
Мініатюрні магічні кола на дерев’яних прутьках були замасковані.
Сол уважно спостерігав.
Ця брудна маса не лише заморгувала колом. Вона стримувала їх, не знищуючи.
Це здалося Солу досить цікавим.
« Якби я просто зруйнував коло, стара відьма відразу б це помітила. І цей спосіб гарантує, що попередження не спрацює" - Сол кивнув, запам'ятовуючи метод Окілі.
У цей момент Окілі вже замазав всі мініатюрні магічні кола і, легко відкривши двері, вибрався.