Окелі і впрямо сходився з розуму. Хоч він виглядав млявим, але без зволікань відповідав на запитання.
— Я тут уже три роки. Цілим ніхто не йшов. А за частинами, або на тисячі шматочків - бачив багато.
Здається, що у тих, хто потрапляв сюди, був не кращий кінець. Але оскільки Окілі зміг протриматися три роки, то мав свої кози.
Соул вирішив, що найближчим часом спостерігатиме за Окілі, як вона може вижити.
Звичайно, Солу було не просто виживання. Але зараз він твердо зрозумів одне: в Нічних землях, перш ніж діяти, треба спочатку вивчити місцеві правила.
Соул вже показав частину своїх карт. Стара відьма, мабуть, дасть йому час довести свою користь.
- Якщо ми допоможемо старій відьмі завершити її ідеальну трансформацію, як ви думаєте, вона нас залишить? — Соул повернувся до Окелі, щоб зобразити цікавість.
Цього разу Окілі нарешті удостоїв його поглядом.
— Ідеальна? Ти непогано сказав. Якщо ми досягнемо її, то це дійсно буде ідеальна трансформація. Але ти думаєш, це можливо?
Ідеального не досягти, але потрібно прагнути досконалості. Чи просто сидіти тут і чекати смерті? Вона - маг другого рівня. Якщо хтось з нас не зможе за короткий час піднятись, то стара відьма буде просто вбити нас.
Соул вів себе дуже активно. Він схопився за прорив перед собою і спробував випустити магію.
Але, витративши багато сил, він зміг тільки запалити маленький вогник.
Потім він спробував зламати прут'я. Але ці дерев’яні прутя, на вигляд тендітні й непіддатливі.
Соул продовжував вібрувати ментальною силою, щоб його шкіра розм’якшувалась і деформувалася. Але він досягнув максимального успіху - зробити його злегка прозорим. Далі він стримував клітину, примусово стабілізуючи його духовне тіло.
- Яка сильна клітина. Я ніколи не бачив такого матеріалу, він відпустив руки і сказав Окілі.
- Ти багато чого ще не бачив. Судячи з твого вигляду, тобі немає й тридцяти. Молоді маги сьогодні, почувши, що в Нічкових землях є багато рідкісних матеріалів, не зміряють своїх сил і лізуть сюди.
Побачивши, що всі спроби Сола були марними, Окілі на губах з’явилася сумна усмішка. Але, згадавши про свою ситуацію, ця усмішка стала гіркою.
- Пане Окілі, ви такий досвідчений, стільки бачили. Невже немає іншого способу вибратися?
— Ні, — відповів Окілі швидко. — Не марнуй сил. Стара відьма не відпустить тебе так просто. Думай краще, як пережити завтрашній тест.
Побачивши, що Окілі більше не хоче розмовляти, Сол подивився на інших. Але вони або сиділи нерухомо, без будь-якої реакції, або, здавалося, зовсім не розуміли його.
Наприклад, той варвар.
Соул заплющив очі, вдаючи, що відпочиває і почав спілкуватися з свідомими думками у своїй голові.
Світло було тьмяним. Всі втратили рахунок часу.
Двері до кімнати знову відчинилися, і увійшла стара відьма з маленькою візкою.
З огляду на зміни у своєму тілі та відновлення ментальній сили, Сол прикинув, що пройшло близько трьох годин.
— Ужин! Ось же, мені ще й готувати для вас. Але не забудьте подякувати новачка. У вашій вечері сьогодні гриби!
Крім варвара, стара відьма дала кожному по мисці супу, в якому плавало кілька білих грибів.
Миска була маленькою і якраз проходила крізь прут'я.
Соул останнім отримав свою миску. Коли він з сумнівом підняв її, всі інші вже жадібно хлібили.
Суп був прозорим, з невеликою кількістю жиру. Коли Сол подивився на гриби, він одразу зрозумів, що вони дуже схожі на ті, які були в кучера Меша.
Це знову змусило його запідозрити, чи не посадила стара відьма кучера в землю. На жаль, зараз він нічого не міг зробити. Але гриб на голові у Меша був з ним в симбіозі. Оскільки стара відьма спочатку не вбила Меша, то вона, мабуть, більше грибів і ніколи його не вбиватиме.
Гриби виглядали звичайними, але суп був не простий.
Соул прищурився. Прозорий суп тут же став темно-зеленим, з якимись жовтими бульбашками.
Видавалося моторошно.
І невідомо, чи був він отруйний.
Побачивши, що Сол не п'є, стара відьма постукала пальцем по дротах.
— Не хочеш вмирати, пей. Інакше я тебе зараз розчленую.
"Це зілля називається "Любонний суп Флетчера". Дешевий засіб. Той, хто його винайшов, хотів утримати коханку, що втекла. Той, хто випив цей суп, втрачає відчуття напрямку.
Соул скрився. Побачивши, що очі старої відьми зіщурилися, він поспішно закинув голову і випив «любовний суп ».
Побачивши, що Сол випив усе до краплі, стара відьма лише захолодилася і забрала пусту миску.
Іншим також не дозволили залишити миски. Стара відьма не дозволила їм тримати в клітинах жодних предметів.
— З цього моменту, — сказав Окілі, випивши суп і знову подивившись на Сола, - ти справді більше звідси не вийдеш.
Він, здавалося, був розчарований тим, що Сол був такий слухняний. Сказавши це, він відвернувся і легко.