Ці корені прийшли зовсім не для порятунку! Вони, наче гострі ножі, розбивали на шматки два сплетених духа.
Біль був лише спостерігати, як ти поступово зникаєш.
Але вона не жаліла.
Коли вона спустилася під землю, переслідуючи приманку Думо, то зрозуміла, що не повернеться живою.
Але вона не могла зробити інакше. Це був, можливо, її останній шанс помститися за всю свою родину.
Якби вона врятувала своє життя зараз, то навряд чи з'явилася б ще одна можливість вбити злого духу з власником третього рівня.
Хоч Ан була впевнена, що Сол з його щоденником, в майбутньому обов'язково стане магом третього рівня, але вона не була переконана,що доживе до цього часу.
Шлях мага ніколи не був безпечним.
Вона цілком могла в одному з пригод розсіятися, як і інші зникли чорні сторінки.
Тому приманка, покинута Думо, була для неї занадто спокусливою. Справжня, від якої вона не могла відмовитися!
Тому, навіть відчуваючи, як сила Перевертутого дерева Андасонії поступово роз'їдає її свідомість, вона не припиняла поглинати Думо.
Навіть якщо доведеться померти, зникнути вона спочатку розжуть цього виродка! « От тільки шкода господаря...» — поковтнувши останній фрагмент свідомості Думо, Ан перестала захищатися.
У той момент, як голос Думо поступово затих, і свідомість Ана під натиском потужної магії майже зруйновано, з пустоти раптом сконденсувався чорний клинок, який перейшов у тінь, та з надзвичайною швидкістю вдарив по коренях.
Кліток впав, і неймовірно міцні до цього коріння були одним ударом перерубані. Тоді прозоре щупальце проникло всередину дерева і витягало звідти майже зруйнований дух.
Ще більше коріння виросло з величезного, необмеженого стовбура дерева і як стріли кинулися до того, хто на півдорозі викрав їхню здобич.
Соул, відкинувши руку, відразу примусив щупальцю знищити його.
Він не зв’язався з цим корінням.
Сол пам’ятав застереження щоденника: не можна, щоб ці коріння забрали і частину його.
Він розвернувся і кинувся бігти — він теж був у вигляді духу - і вільно летів в цьому порожньому просторі.
А переплетені корені швидко відросли і, безперервно прогулюючись по них.
Соул швидко пролетів крізь кілька рівнів таємничого простору, що з'явився із величезних магічних кіл і знову увійшов під землю.
А корені ззаду без жодних перешкод йшли за ним.
Але ледь вони висунулися з землі, як на них знову впав чорний клинок, який спритно відрубав передню частину.
Потім ще один удар, другий...
Як капуста, коріння набирали з кількох частин.
І ті, що переслідували його коріння нарешті злякалися. Вони зупинилися і більше не гналися.
Соул обернувся і забрав тінь клинка.
Ця чорна тінь клинка і була Клінком темного духу, який він успадкував від Джасіма.
Це було дуже дивне закляття. Його не можна було класифікувати за його магією.
Тому що сила Клінка темного духу залежала від магії та ментальній сили закляття.
І це закляття виявилося ще потужнішим, ніж очікував Сол з величезним атакуючим потенціалом.
Блідні корені, від яких раніше було важко позбутися навіть заклинань, перед Клінком темного духу були як лук-порей, який можна було різати якомога частіше.
Оскільки знання про Клінку темного духу були безпосередньо спроектовані в свідомість Сола Джасімом, він оволодів ним дуже легко.
На це пішло набагато менше часу, ніж на вивчення звичайного заклинання третього рівня.
Тому, отримавши ці знання і переконавшись у тому, що в них немає проблем, Сол одразу почав їх вивчати.
Якби не це заклинання, Сол, можливо, і не ризикнув би рятувати А.
Коли Сол повернувся на землю, Агу відразу ж прикрив його і допоміг увійти в тіло чоловіка з скревоченими ногами.
Соул, перш ніж відправитись на порятунок Анні, повернувся до своєї спальні вдаючи, що медитує.
Знову розплющивши очі, він спочатку подивився на щоденник у своїй свідомості.
Перед тим як він спустився під землю, щоденник застеріг його: якщо він повільний, то зловлять і виїдають. Тому, рятуючи Аню, Сол відразу повертався.
Тепер, коли він повернувся в своє тіло, щоденник більше не давав нових попереджень і знову закрився.
Отже, небезпека минула.
— Пан?
— Привівши, — холодно сказав Сол.
Хоч він і врятував А, це не означало, що він пробачив її самовдоволені дії.
Якби не те, що Ан була чорною сторінкою і дуже допомогла йому в вивченні заклинань, а також була вірна у декількох попередніх битвах, то навіть з щоденником, Сол би точно не став заради неї ризикувати.
Тепер, коли її врятували, покарання було неминуче.
Інакше інші думають, що ціна зради занадто низька і вони роблять ту саму помилку.
Хазяїн, я винна.
У цей момент, повернувшись у щоденник Анні, вона щойно опритомніла і без жодних виправдань визнала свою провину.