Соул теж мовчки дивився на неї.
Коли Малюк Водосколь штовхала її, вона зачепила дерев'яні пластини і зображення повернулося. Коли вона дійшла до Сола, найближчою до нього знову була чорна тінь.
Стало ще тихіше. Навіть Панні перестала щебетати.
Соллес плескнув себе по коліні і, з посмішкою, щоб розрядити ситуацію, сказав:
— Ну, злий дух такий поганий. Медитувати це мені не заважає.
Коли ми побачили, що Сол не звертає уваги, інші також сповільнилися.
Соул опустив голову, не сказавши іншим, що коли він отримав "Карту ерозії", то найближчим до нього зображенням був монстр-осьміног.
Він точно не був людиною.
Незважаючи на деякі дива, Соул мужньо спробував і дійшов висновку, що « Карта еволюції» йому дуже підходить.
Ефективність медитації значно зросла. І коли Сол входив у напівповільну медитацію, він, крім осколків душ, бачив і щось ще.
Але можливо через те, що це був перший раз, коли він використав цей новий метод медитації, він бачив не дуже чітко. Лишень відчув, що світ паліє світло і тіні, повністю занурившись у воду, став більш яскравим та об’ємним.
Якщо "Карта ерозії" привідкрила для Солу двері в новий світ, то "Karta еволюції» відчинила її ще трохи.
І навіть дозволила Солу просунути туди руку і що-небудь ухопити.
І це при тому, що він ще не до кінця захопився "Картою еволюції". Коли він звикне, і її зображення в його духовному тілі стане повнішим, він може ще широко відкрити ці двері.
Отримавши « Карту еволюції», Сол взявся до свого другого дослідження.
Озброєння душ.
Тепер у нього було вже п’ять злих духів.
Аргос дійсно був « багатим » на злих духів. Але, на відміну від старих і могутніх тутешніх споруд були переважно новонароджені та слабі.
В бою з Солом вони випадково знищилися.
Але слабкі злі духи підходили до експериментів.
Він, як сперечався з трупами, намагався розкласти злого духа. Найпоширеніші частинки викидали, а ті, що були не настільки заражені, але мутували і відбирав.
Наприклад, тонкі довгі руки, схожі на лапи сороконожки, що виросли з-під голови Джона.
Від п’яти слабих злих духів, які кваліфіковані чинити зло залишилось тільки сім. Соул, ще раз все перебравши, склав з декількох осколків різні форми жало скорпіона.
За допомогою магічного кола Сол підтримував енергію цього штучного духу, щоб вона не розсівалася, а потім почав вибирати першого піддослідного з чотирьох зізнань.
Хоча до цього Сол і прочитав багато книжок та провів кілька тренувань, але це була його перша трансформація духу. Навіть якщо це було всього лише зміцнення духу до духу, ризик все одно був.
Як якщо б до людини з чотирма кінцівками пришили ще одну руку. І ця рука повинна була бути не просто прикрасою, а вміти стискати кулак і бити.
Загалом, якщо щось піде не так, то і здорова людина може стати калікою.
На здивування Сола, Мортон був першим.
Але для Сола було все одно, хто буде першим.
Тому він вирішив розпочати з Мортона.
Але перший експеримент пройшов невдало. Дух Мортона сильно відгав жало скорпиона. Не встиг експеримент початися, як вони мало не підростали.
Після двох спроб Сол все ж таки змінив його на другого добровольця, Ан.
І, що дивовижно, жало скорпіона, яке так сильно відіргав Мортон, чудово вжилося з А.
Коли Аня звикла до цього нового обколку духу, Сол розпочав головний експеримент.
Через три дні Аня знову в кімнаті атакувала своїм новим хвостом Панні.
Панні, здавалося, літала повільно, але насправді була дуже проворною. Новий хвіст А, хоч і був у вигляді духу та рухався дуже швидко, все одно не міг потрапити в низьколітаючу Панні.
Спочатку вони просто тренувалися, але не знали як, приховуються і почали битися всерьоз.
Просторна вітальня перетворилася на їхнє поле бою. Агу і Малюка Водоросль, стиснувшись у кутку, спостерігали.
Агу: "Ц-ц, ці жінки!"
Малюк Водоросль: "Ц-ц, ц-ць-ці ..."
Через деякий час Сол, який медитував в іншій кімнаті, вийшов і побачив Ан, наче великий павук, притиснулася до стіни у кутку, а панні, дражня, підлетіла до неї, то віддалилася.
З іншого боку, Агу і Малюка Водоросль спостерігали за виставою.
— А, я виведу тебе з міста, щоб перевірити стабільність, — сказав Сол, надаючи біля входу плащ.
— Так, пане, — стрибнула Ан зі стіни. Пулурозрковий, приблизно три метри завдовжки, хвіст притиснувся до її тіла і зник.
Солові квартири були в місті, не так вже й близько до Академії Байдун, але виїхати з міста було дуже зручно.
Цього разу, щоб перевірити стабільність А, він збирався прожити сім днів у передмісті.
Був день, і на вулицях все ще було мало народу. Ті, хто міг вільно пересуватися вдень, в основному були пов'язані з магами.
Сол наказав Машину відвезти їх у передмістя. Наступних кілька днів вони збиралися жити в лісі.
Здавалося, що він був радий. Життя у висотках міста його гнітило.