Він уважно оглядав людей з непоборними обличчями біля Шайї.
У темній кімнаті їх контури були розмиті. Здавалося, у них не було свого свідомості, вони просто йшли до точки світла в далекому кінці.
Шайя серед них був як лист у бурхливому потоці. Хоч він не тонув, але міг безсило пливти за течією.
Проте, обшукавши натовп, Сол не знайшов нічого загрозливого. Де був цей злий дух?
Чи, може, він був лише мрією про параноя Шайї?
Хоча Сол і нічого не відчував, але Шайя боявся все сильніше.
Соул почув, як його дихання стало важким. Він, мабуть, з усіх сил намагався вирватися з цього сну.
Простір сну став нестабільним. Прямі стіни перетворилися на хвилясті лінії. А люди, які штовхали Шайю, вже не були схожі на людей, а скоріше на якихось невизначених монстрів.
« Комната нічого не варта. Мабуть, вона ґрунтується на уявленнях Шайї. А ці фігури дивні, але крім того, що вони страшні, вони не завдали шкоди його духовному тілу."
"Невже маг першого рівня два роки не спав через кошмари?"
Простір сну гойдався дедалі сильніше. Очевидно, Шайя скоро прокинеться.
« Якщо він зараз прокинеться, то все буде даремно. Шайя, знову злякаючись уві сні, навряд чи погодиться заснути ще раз."
« А може, насправді, як і хотів Шайя вбити його й забрати "Карту еволюції"? » — з усмішкою подумав Сол.
«Хіх» може підсилюватись у сні, але Сол почув, як він сміється.
"Хех".
Може, уві сні емоції посилюються, але Сол почув, як він сміється.
"Хех".
Можливо...
Сол рвався вперед. Він щойно зрозумів, що одне і те ж діло, одна й та сама думка, мало не повторилися тричі.
« Цей сон справді поганий. Навіть якщо тут немає злого духу, то ховається щось ще." Хоч сон і був на межі розпаду, Сол продовжував рухатися, намагаючись не тільки знайти цю жахливу істоту але й уникнути потрапляння в цикл.
Сол підлетів до Шайє і спробував його вимовити:
— Шайя!
Але він продовжував боротися, не помічаючи Сола.
« Він не те щоб не помічає мене, він просто не бачить мене і не відчуває! » — переконався Сол.
Він зрозумів, що Шайя в цей момент не бачив його, який стояв так близько.
Значить, він міг не бачити і ... Щось ще.
Соул закрив очі і, знову відкривши їх, його тіло раптом сильно змінилося.
М’язи, як пластилін, піддалися невидимим рукам і за кілька хвилин перетворили його з 15 - річного підлітка на чоловіка за тридцять років.
У цьому стані духовне тіло Сола вібрувало з надзвичайно високою частотою.
Тіло і дух сильно змінилися одночасно. Ніби він миттєво став іншою людиною.
Коли він відкрив очі, то побачив, що на його шиї з обох боків лежать руки.
Руки були худими й блідими, як у хворого, і безсильно звисали.
У той же час він раптом відчув крижане дихання біля самого вуха, яке, здавалося, проникало в його мозок.
Соул повільно повернув голову праворуч.
Блідна людина схилив голову йому на праве плече.
Кутки його рота були розтягнути майже до вух.
Тільки в цей момент Сол зрозумів, що у нього на спині весь той час сидів чоловік.
І цей чоловік був точною копією п'ятнадцятирічного мага Сола.
Солу було трохи холодно, але водночас і смішно.
Поки він, париючи в повітрі, спостерігав, як Шайя бореться з натовпом, то сам вже був сплутаний іншою «фігурою».
І не помітив він цього тому, що цей "Сол" синхронізувався з ним.
Він прийняв "Сола" за частину себе.
Рука Сола мітнулася до знайомого обличчя і, схопивши його за щоку, спробувала стягнути з себе.
Але мало він приклав силу, як це обличчя з бавовною вибухнуло, оббризкавши його кров'ю і мізками.
Але це було ще не все. Соул, щось відчувши, опустив голову і побачив, що між його руками, в пальцях, на боці, між бедрами, за кісточками ... Звідусіль стирчать обличчя, його обличчя.
Вони посміхалися, і їхні роти були розтягнути майже до вуха.
Соул, опустивши голову, стояв нерухомо, наче був наляканий цими раптовими «собою».
Ті, хто пильно дивився на нього, тремтіли. З плином часу вони ставали все більш схожими на його нинішній вигляд.
"Вони мене імітують".
Соул раптом посміхнувся. Він посміхнувся так широко, що його рот мало не розірвався.
"Тоді спробуйте скопіювати ось це".
Його тіло раптово розм’якшилося, наче сталева мить перетворилась у розплавлений метал. Його тіло почало переналашовуватися, коли воно втрачалося у тверду форму. З безформної рідкої маси вирощували щупальця з жахливими присмоктками.
А обличчя, які прилипнули до тіла Сола, миттєво розгубилися. Вони вагалися, чи їм варто на нього дивитись.
Але Сол не дав їм і шансу. Він управляв щупальцями, обвиваючи ними прилиплі до нього обличчя і дозволяв пащум з гострими зубами під надсимками вволити їх.
У вухах пролунав звук, подібний до жування гуми.
У наступну секунду весь світ сну звалився.
Соул відкрив очі і побачив, як Шайя з неймовірною швидкістю вскакує.
Він пильно дивився на Сола. Його очі були вражені і раділи.