Раптом з’явилися ці страшні корені, які завадили їй. Зрештою вона не тільки не впіймала злого духу, але й ледь сама не потрапила у пастку.
Джулі не помітила, як вона розправилась з злим духом.
Але вона подумала, що оскільки він так швидко з ним розібрався, то, мабуть, просто розсіяв його.
В результаті її вигода стала єдиною, хто пішов з здобичі.
Хоч Джулі і чула, що Сол теж зіткнувся з цими дивними коренями, але вона не знала, як їх було в кілька разів більше, ніж у неї.
Вона лише подумала, що з головою було простіше впоратися, і тому Сол зміг, вирвавшись із корінням, ще й зловити дух помсти.
Після цього завдання Джулі отримає в академії магічні кристали або інші ресурси, але для неї це мало.
Її очі забігали, і вона облизнулася губи.
« Ні. Сьогодні я теж повинна піти з здобиччю".
Вона відразу злетіла і завмерла.
- Сьогодні ти непогано пожив. Не хочеш відсвяткувати?
Сол завмер. Навіть якби він і хотів відсвяткувати, що до цього справа Джулі? Чому вона така нав'язлива?
— У тебе чи в мене?
Джулі, вигинаючись, підмигнула Солу. У каналізації розносився запах свіжої трави після дощу.
Сол насупився. Він не відразу зрозумів, про що говорить Джулі.
Невже вона хоче розділити з ним здобич?
— Вау, брате Сол, нарешті ще одна красуня тебе зацікавила! Неважливо, у кого! Швидше, повали її! Якщо поспішаєш, можна і тут. Обіцяю, заплющу очі і не буду підглядати!
Голос Панні задзвенів у нього в вухах, і Сол нарешті зрозумів насик Джулі.
Ні, це був вже не намок, а пряме речення.
Соул втратив дар мови.
— Братец Сол, вы соромитесь? Я допоможу. Малюка Водоросль, вперед! Як ті корені, зв'яжи цю жінку!
Відчувши якийсь рух за шиями, Сол поспішно обернув її у роздуми.
— Дитинка Водоросль, не слухай Панни.
Потім він вилаявся на Кошмарну метелика:
— Панні, не вчи Малу Волдорослю поганому!
Через те що він відчитав двох своїх пітанців, Сол нічого не відповідав.
Джулі була задоволена. Вона думала, що Сол все-таки ще хлопчисько і від хвилювання втратив дар мови.
Але наступної секунди з уст Сола вирвався крижана відповідь.
— Не хочу.
Цього разу Джулі вже кілька секунд приходила в себе, перш ніж зрозуміла, що їй відмовили.
- Чому? — не поняла вона.
Магі, хоч і були в більшості своїх дивними, але через своє високе становище та відсутність обмежень, здебільшого не відмовлялися від задоволень. Особливо між собою. Це ж не служниця чи вельможна дама.
- Насправді, у мене теж є трохи параної. Особливо я боюся незнайомих, — потиснув плечима Сол.
Сказавши це, він залишив Джулі і пішов далі.
Джулі залишилася на місці, її груди зітхалися від злості. Але через кілька секунд вона раптом посміхнулася.
« Соул хоч і спеціалізується на магії темряви, але від нього не походить запах тління. З тілом у нього, мабуть, все в порядку... Невже це у нього вперше, і він зіпсувався? "
Вона з усмішкою відкинула довге волосся. Білі локони, на тлі її жіночої шкіри, теж засяяли.
« Незнайомі? Так, так кілька зустрічей - і познайомся з~."
Повернувшись, Сол і Джулі доклали першу увагу в академії про дивні корені каналізації.
У академії, схоже, поставилися до цього серйозно і відразу ж послали чоловіка з промовом до ректора.
Соул щойно отримав винагороду, стояв у залі завдань і переглядав список.
Цього разу злі й мстиві духи переважно знищили Сол, тому Джулі з власної волі перевела йому більшу частину балів.
Зал завдань Академії Байдун по функціях був схожий на реєстратутуру вежі магів: тут також можна було підчитувати балли і обмінюватися їх на предмети.
Це були різноманітні речі: від зачисток злих духів, як у Сола до дослідницьких проектів і навіть виїздних рекламних кампаній.
Він не цікавився такими додатковими завданнями. Він зосереджувався на списку обміну, вивчаючи, які предмети можна було отримати.
Оскільки він відмовився від пропозиції ректора Понда, то не вважав його співробітником академії і доступне для обміну речі було обмеженим.
З самого початку Сол звернувся до розділу з картами медитації.
Але, подивившись їх досить довго, він виявив, що це були або вже знайомі йому, але не ті, хто не підходить, або надто прості карти для учнів першого і другого рангу, які не могли замінити його "Карту ерозії".
Полистав ще трохи, Соул помітив, що до нього наближається якась фігура. Він відразу закрив книжку і підняв голову.
Це був той самий Шайя, який втік на самому початку сьогоднішнього завдання.
Хіба він не з тих, хто постійно боїться, що його хтось вб'є? Як він наважився підійти до незнайомця?
Але « підійти» - було не зовсім точним словом. Шайя зупинився за 5 метрів від Сола.
- Ти ще живий? І Джулі жива... - Він подумав, що це він. ти не такий вже й поганий. Але раджу тобі бути паінькою і не намагатися на мене атакувати.