— Вони, мабуть, затіяли якийсь великий проект - на цей час потік людей з будинків поламав, і Сол вистрибнув із карети. — Думати про це марно. Зараз ми просто орендарі, що шукають житло.
На вигляд залишився автомобіль, а таємно копія Водороща зарилася в землю для охорони.
Сол, взявши тільки компресіонну сумку з важливими речами, разом із Агу увійшов до червоної квадратної будівлі праворуч.
Зайшовши в будинок, Сол та Аґу побачили автоматичні двері з охороною для відкриття пропуску.
Кабіни були подібні до ліфтів, які рухалися вверх і вниз, але йшли вручну.
Здається, що прийшов кінець робочого дня і тепер у будівлі було майже пусто.
"Ліфт" доставив їх на двадцятий поверх, тобто на найвищий.
Верхній поверх складався з баранячого залу. З обох боків, мабуть, були приховані кімнати. У центрі було пусто, лише кілька довгих лавок. А по периметру - стійкі.
Плакати і папірці були розкидані по підлозі. Хтось їх прибирав.
Увійшовши, Сол побачив хлопчика, який шукав жінку і насміхався з неї. Здається, через орендної плати.
Покинувши погляд на вивіску над стійкою, він побачив, що це дійсно була зона оренди житла.
Соул підійшов до сусідньої стійки і запитав:
- У вас є житло, яке піддається магам?
Чоловік, який раніше був стійким над документами, почув голос і відразу розплився у широкому Усмішку та недбало відкинув свої папери.
- Звичайно, пане! Ласкаво просимо в Аргос!
Лише за десять хвилин Сол отримав ключ. Це був мідний листочок, але візерунки на ньому постійно мінялися. Тільки коли Сол приклав палець в певне місце, вони замерли.
Той, хто обслуговував Солу, ласкаво проводив його до виходу.
Спочатку він, з звичайною люб'язністю, дістав папку з документами. Але коли Сол вибрав житло і дістав срібний перепустку для реєстрації, вираз обличчя чоловіка різко змінився. Його шанобливість подвоїлася, і він витягнув з задньої кімнати іншу теку.
Спочатку Сол вибрав квартиру на верхньому поверсі високого будинку.
А в новій теці були як мінімум вілли.
Сол милим глянув, порівняв ціни і все ж вибрав попередній варіант.
Нічого не поробиш. Вежа впала. У нього на попіченні була маленька Башта, чотири свідомості і два піта. Потрібно було економити.
Незважаючи на те, що Сол не вибрав будинок для більшого і дорожчого дому, той посередник зовсім не засмутився. Коли Сол відходив, він дістав візитку і обома руками шанобливо простягнув йому.
- Це моя візитка, тобто інформація. На ній є наш номер для зв'язку. Якщо вам у майбутньому щось знадобиться, ви можете через комунікатор в своїй кімнаті зв'язатися з центром, і я будь-коли до ваших послуг.
Ця знайома сцена викликала у Сола тугу за домом. Він взяв візитку і подивився.
« Джо... Після того як Сол згадав той роман, він підняв голову і запитав: « Ви не той фермер Джон з книжки? »
Чоловік, на ім’я Джон, посміхнувся.
— Насправді, після того як цю книжку розрекламували, багато хто називав себе Джонами. У надії, що їм теж пощастить.
Взявши візитку Джона, Сол знову відмовився від послуг польоту на літаючій кабіні.
З однієї простої причини — вона не була безкоштовною.
Коли Аґу повернувся до карети, він не міг закрити рота від подиву.
Соул виглядав спокійно, але в душі також був вражений.
Якби він не помітив, що багато речей лежать у магічних рунах, то подумав би, ніби якийсь всемогутній мандрівник часом став тут мером.
Але в результаті він переконався, що хоча деякі речі були схожі, суть їх була зовсім іншою.
Повернувшись у карету, Сол наказав маленькій дівчинці Водорості забрати свою копію з-під землі, сказав Машині адресу і вони поїхали до свого нового будинку.
Але ледь колеса тронулися, як через шиї Сола раптом висунулась маленька Водоросль і шлепнула його по обличчю.
— Гх... Дитинко Волосе, що ти робиш?
Малюк Водоросль кревето написала слово в повітрі.
"Дерво"!
Всі відразу стовпилися.
— дерево? Яке дерево? Де? — затанаторила Панни.
— У слові “дерево ” бракує однієї точки, — нахмурився і сказав Аґу.
А Сол завмер.
— Тут... я, здається, не бачив жодного дерева.
Він повільно опустив голову і подивився собі під ноги.
— Дерево, про яке ти говориш... Під землею?
Соул не почав заглиблюватись у те, що мала на увазі дитина Водоросль під « великим деревом ».
З її нинішніми здібностями до вираження думок, "більше дерево" могло означати і корінь, і щось деревоподібний. До того ж, в її емоціях, переданих Солу, були напруга і здивування, але не страх.
Соул заспокоїв Малюнку Водоросль і наказав їй їхати далі.
Переїзд у новий будинок пройшов гладко. Вони не помітили ніяких аномалій.
На верхньому поверсі будинку був 30 - метровий будинок. Тепер увесь поверх належав йому, а дах міг користуватися безкоштовно.
А на поверхах нижче жили звичайні люди.
Посередник Джон сказав, що між верхнім і нижніми поверхами є блокування плити, і що у Сола та звичайних людей будуть окремі ліфти. Звичайні люди його точно не потурбують.