Він тільки на короткий час подивився хаотично змонтований короткометражний фільм і швидко прийшов в себе.
І знову, в безлічі фрагментів він побачив ту саму нитку, що зв'язувала все докупи.
Але цього разу він не чіпав її.
Чим більше ти знаєш, тим більше боїшся невідомого.
Соул уже смутно відчував, що коли він зачепить цю нитку, то може накинутися щось більш жахливе ніж зла воля.
І поки Сол дивився свій « фільм» отрута для душі, випущений Гудо, також поширювалася за його духом.
Але Гудо не очікував, що Соул в цей момент був повністю поза тілом.
Та шкіра, на яку був спрямований отрута, була не тут.
Минулого разу, в Башну, отруївшись, Сол уже думав про те, щоб заступивши на собі духовну ліску і висмоктувати отруту з шкіри.
Але тоді йому перешкодили.
Цього разу він прийняв отруту прямо на свій дух.
І щоденник не попереджав.
Рідкісна отрута почала проникати в його дух, як у нього роздався шелест перевертних сторінок.
І майже в той же момент, як пролунав цей шелест, отрута для душі була повністю поглинена.
Коли Сол прийшов в себе, процес детоксикації вже закінчився.
Так швидко, так чисто, наче він і не був отруєний.
« Це дійсно так. З силою щоденника, отрута для душі націлена на дух, насправді не може мені зашкодити."
« Це пояснює чому минулого разу, коли Гудо отруїв мене, щоденник не попередив. Бо я б не помер. Коли отрута почала б проникати в мій дух, щоденник би його просто очистив. Але якби я не допоміг наставнику Горсе через отруєння, то після його смерті мене б вилучили інші."
Соул кивнув, нарешті розійнявся в цій ситуації.
Уся зла воля була поглинута. Відчуття всмоктування желе через шкіру поступово зникло.
Соул струшився. Десятки бджолоїдок, що плавали у воді, повільно злились і знову стали жити в людському тілі.
« Мабуть, ця отрута для душі - це якась зла воля Днівника.
Переконаючись, що Гудо - остаточне мертве, Сол знову подивився на чорний келих у розколинах.
Він зараз був у формі духа і не міг нести матеріальні речі, тому поспішив вибратися з гроту.
Через десять хвилин, повернувшись у своє тіло, Сол знову увійшов до грот.
І в цей момент келих, до цього видався, знову зник під каменем.
Це магічне коло для приховування речей було досить просунутим.
Деякий час не використовується, і автоматично ховається.
Хоч келих і був знову запечатаний, Соул не поспішав.
Він просто відкрив у своєму ментаційному тілі щоденник і подивився на шосту чорну сторінку.
« Як відкрити цей друк?»
▫ Знайдіть третій вузол на руні і позначте його змінену річку океану. org Чорна сторінка, що належала Гудо, дала Солу відповідь.
Дотримуючись вказівок Гудо, Сол з легкістю відкрив друк і знову побачив чорний келих, який випромінював теплий та м'яке світло.
Соул не почав брати його відразу, а зосередив увагу на чорній сторінці Гудо.
« Як зручно... Методи чорних сторінок Днівника занадто легко можуть спокусити».
Що хочеш - вбий і отримай.
Ні, не можна!
Соул закрив очі, стримуючи раптову спрагу вбивства. Він недбало сунув келих в компресіонну сумку і, повернувшись, відразу поплив вгору.
Мало - помалу Сол залишив вузький підземний мур, як під його ногами сильно затряслося морське дно.
Раптом у воді почали шалено метатися маленькі риби.
Навіть не метатися. Вони, наче дном моря, почали битися об морське дно одним за іншим стрілами!
Бум! Бум! Бум! Бум!
У бурхливому океані Сол не чув звуків.
Але коли він побачив розмозкові риби голови, то відразу ж уявив собі страхітливий тріск.
Цей звук змішався з його власним серцебиттям, і кров в його жилах закипіла.
"Невже це через те, що я взяв келих?"
Але повернути його назад було вже пізно.
Після кількох поштовхів морське дно стиснуло і без того вузький прохід перетворив його на руїни.
Соул більше не вагався і з максимальною швидкістю кинувся до поверхні.
Не пропливши і кілька метрів, він побачив, як з води за його спиною вириваються сіро-білі стовпи.
Через опір води їх швидкість поступово сповільнилася, і Сол зміг розгледіти їх справжній образ.
Це були сіро-білі риби з людськими обличчями! З казок у русалок було навіть людське тіло, а ця риба — лише обличчя. Все інше було риб'ячим.
Оскільки обличчя росло на риб'ячій голові, воно, з носом в центрі, було ніби розгорнуте в обох напрямках.
Два людські очі були з боків.
З-під води виривалося все більше стовпів, що супроводжувалися рясною піною, яка ще більша мутила воду.
Солу довелося активувати "Дихувний доспех" щоб ці стовпи не потрапили в нього.
Чисто з естетичної точки зору, йому не дуже-то хотілося торкатися цих риб із людськими обличчями.
Але попри "Духовий доспех" багато стовпів все одно вдаряло по ньому, з силою виштовхуючи Сола на поверхню.
Наприклад, в оточенні бульбашок і мутного піску він вислизнув на поверхню.