Але коли Джасім знову підняв голову, в його очах з'явилася тривога.
- Це правда чи ні. Я поспішаю.
Сказавши це, два магічних кола над його головою і під ногами почали швидко обертатися. Він легко змахнув своїми крижаними крилами і, перевернувшись у тінь, зник над дирижаблем.
Соул відчув коливання за спиною і, обернувшись, побачив, що той вже майже сховався за горизонтом.
Ця швидкість була набагато більшою, ніж у великих птахів Кіри. Невідомо, чи могла вона зрівнятися з телепортацією Горси.
Врешті-решт, у телепортації наставника Горси здавалося, що знадобився час.
Упевнившись, що він зник з поля зору, Сол повільно розвіяв магію на кінчику язика.
Дирижабль все ще трохи гойдався, але вже без жахливої тряски, яка загрожувала падінням.
Агу важко дихав. Очевидно, він теж сильно злякався.
Сол був у порядку. Він не раз потрапляв у такі жахливі ситуації. Особливо після того, як у нього з'явився такий козир як Свідоме поле бою, він був упевнений, що навіть якщо йому доведеться лопнути, то зможе затягнути і ворога.
— Хто такий Джасім? — запитав Сол, підходячи до чоловіка, якого той щойно вбив.
я і сам не знаю хто він. що Джасім повернеться. — Але багато років тому він приходив до Господаря Вежі Горсе. Господар поїхав з ним на півмісяця.
- Він знає наставника Горсу і каже щось про континент Статт. Чи вони з одного континенту?
Людина, вбита Джасимом, була покритий товстим шаром інея, але його поза була дивною.
Соул, схилившись, пнув труп ногою.
Під ним виявилася роз'єднана кругла дірка. По її нерівному краю виднілися залишки тканини.
Сол подивився в діру. Це був вантажний відсік. На його підлозі теж були слабкі сліди коррозії.
- Гудо створив чотири ілюзії, щоб втекти, а потім зробив діру і прикрив її трупом.
Увага Агу перемкнулась, і він поступово заспокоївся.
— Так швидко. Мабуть, це був магічний сувій — він також впав і аналізував дії Гудо.
Хоча Агу не був на місці битви, Сола він міг приблизно зрозуміти, що сталося.
Сол випростався. Його погляд був холодний.
- У будь-якому випадку, через те що нас перервав Джасім, Гудо вже сховався.
Цей дирижабль був і не великим, і малою. На ньому було менше сотні людей.
Якби Сол захотів, то міг би обшукати його весь. Але і Гудо, будучи напоготові, був не так-то простим.
Особливо з його отрутою. Хто знає, який з них може завдати Солу серйозної шкоди.
У цей момент знову з’явився срібний метелик.
— Брат Сол, я посипала сон Гудо фосфоресцируючою пилкою. Поки ми не надто далеко, я можу відстежити його.
— Панни? — Зітхнув Сол. Цей Кошмарний метелик, поковтнувши достатньо Інкристала, виявляла все більше і більше здібностей.
- Де Гудо?
- Він все ще на кораблі. Але, мабуть, він розставляв багато пасток так що я можу тільки туманно визначити його місце.
— На кораблі тісно, — потер підборідок Сол, - битися незручно. А якщо дирижабль і впрямий рухне, ми не врятуємо ні наш багаж, ані Машина.
Машина - це було ім'я купра-гриба.
Але й відпускати Гудо Сол не збирався.
— Агу, ти з Панні визначила його місце. Але не дай йому зрозуміти, що ми його знайшли.
Панні та Агу відразу зрозуміли.
« Заставити Гудо нервуватися, щоб він швидше покинув дирижабль!»
Потім Сол знайшов капітана Гаррі, який все ще заспокоював команду і сказав йому, що втікач маг, можливо, досі на борту.
Почувши це, обличчя Гаррі вилізло.
Він і хотів, щоб Сол його знайшов, і боявся цього.
Зрештою йому не хотілося, щоб на його кораблі ховалася бомба сповільненої дії. Але він також боявся, що, якщо його знайдуть, вони знову почнуть битися, і його дирижабль цього може не витримати.
У результаті пошуки Сола виявилися марними. Він зробив вигляд, що вважає, ніби Гудо вже покинув дирижабль.
Гаррі зітхнув з полегшенням.
Це був найкращий результат.
Але коли він побачив на обличчі Сола роздратований вираз, то проковтнув свої слова.
В напруженій атмосфері дирижабль нарешті приземлився в Блакитний Бухті.
Агу і Машина, взявши великі сумки, вийшли першими. Соул став останнім і, з досадою просканірувавши все навколо ментальній силою, врешті-решт, теж був змушений піти.
Потім вони сіли в карету, яку для них приготував капітан Гаррі.
Коли дирижабль збирався знову злітати, від вікна однієї з них вистрибувала невелика тінь.
Гудо, прикриваючи рот, переконався, що карета Сола поїхала і вціліла у тіні дирижабля, прийняв кілька зелень.
Потім тіло його раптом роздулось, і з худорлявого чоловіка він перетворився на високої м’язистої людини.
Він потерти обличчя і, зірвавши з нього щось схоже на маску, знищив.
Під нею як і раніше був той самий наліт, що виглядав дуже страшно.
Але Гудо провів рукою по обличчю, і воно знову змінилося.
Нарешті він подивився у той бік, куди поїхав Сол, стиснув зуби і попрямував до моря.