Соул, пильно дивлячись на двох навпаки, не приховував свого вбивства.
Біля входу в каюту, на носі корабля, повільно йшли два чоловіки.
Один підтримував іншого.
Той, на кого звернув увагу Сола, був той, хто підтримував.
Він був одягнений в довгий плащ, і коли дув вітер, одяг щільно обстеляла його неймовірно крихке тіло.
Йому, здавалося нездорово. Він постійно кашляв, прикриваючи рот, і час від часу його поривало на блювання.
Інша людина, підтримуючи його під руку, з тривогою щось говорив.
Соул продовжував стежити за ними, не боячись, що його погляд буде помічений.
Кошмарний метелик Панні, поковтнувши новий Інкристал, стала сильнішим і тепер могла певною мірою впливати на сприйняття та свідомість інших.
Навіть якби Сол дивився на них цілий день, поки їхня сила не перевищувала його ментальну, вони б нічого не помітили.
— Братец Сол, я перевірила. Це Гудо! Ха, він не очікував, так? Як же не маскуйся, а духовне тіло не обманюєш!
Панні, пурхаючи крилами, кружляла перед очима Сола.
У підніжжя вежі Панні вже одного разу зіткнулася з Гудо, допомагаючи Солу стримати його деякий час, але в кінцевому підсумку її викинули з ментального тіла.
Тепер вона, природно, дивилася на Гудо з особливою антипатією.
А що до Сола, то й казати нічого: його отруїли, переслідували, а ще і помста за Корі.
Він уже було змирився з тим, що той втік, але сьогодні вони випадково зустрілися на дирижаблі.
Соул, твердо і впевнено, попрямував до Гудо, який сильно змінився у зовнішності.
У той же час у його ніг напівпрозорі сірі щупальця, наче дим, повзли по палубах і розтікали в усі боки.
Після битви біля Вежі Сол поступово виявив, що його духовна ліска може розділятися на багато частин.
Чим більше було частин, тим слабше була кожна з них, але навіть так, сила одного щупальця була набагато більшою, ніж раніше.
Спочатку щупальця розходилися по кутах палуби, а потім навколо почали оточувати центр, де стояв Гудо.
Вони робили це дуже таємно й обережно.
До того ж, Соул направив свою ментальну і магічну силу в щупальцю та затягнув на них нову закляття третього рівня — « Китайські кулі».
Воно дозволяло йому напасти з іншими тінями, роблячи їх ще непомітнішими і в момент атаки викликати запаморочення, збільшуючи шанси для успіху духовного лісу.
Гудо, який змінив свій вигляд і підтримував його, не звертав уваги на атаки, що наближалась з усіх боків.
А в інших частинах дирижабля не було ще жодного мага першого рівня. Навіть якщо і були якісь старші учні, вони не могли б під подвійним маскуванням Кошмарної метелики та "Теневих пут" помічені засідку.
Дим уже наближався до двох, які збирались увійти в каюту.
У полі зору Сола з стін проходу в каюту також почали витягуватися прозорі щупальці. Їхні кінчики були спрямовані на двох і готові були в будь-який момент атакувати. Стояло Гудо наступити в останню точку засідки, як ясне небо і чиста палуба перетворилися б у клітинку з тіней та диму.
Але в той самий момент, коли засідка вже зомкнулася, і смертельний удар ось-ось повинен був бути нанесений, з неба раптом впала біла тінь.
Ця біла тінь була неймовірно швидкою. Вона прослизнула в останню щілину і пішла до Гудо та його супутника.
"Хто-небудь намагається перехопити здобич?!"
Соул прищурився. Його ментальна сила відразу активувалася, і вже готові до атаки тіні та щупальця вдарили у центр.
Проте наскочення Сола не було таким швидким. Хоч він і як можна швидше активував пастку, але біла тінь все ж випередила його на секунду... і встромилася у мозок супутника Гудо!
А Гудо, весь цей час напружений, в той момент, як відчув атаку, вибухнув свій живіт і руки.
З вибуху вирвався чорний дим, схожий на тигра, і, не розуміючи своїх та чужих, накинувся на все навколо. Навіть той, хто підтримував його, потрапив під удар.
Нещасний, атакований, одночасно видав крик і рот, та душу, що розвіяло частину атаки Сола.
"Яд для душі!" - Сол відразу впізнав чорний, звіроподібний туман від Гудо. Це був той найсильніший отрута для душі, який ледь не розтопив його.
Хоч форма заклинання і була іншою, але суть загрози залишилася колишньої.
Соул не став нападати в лоб саме для того, щоб не дати Гудо насторіться і застосувати отруту для захисту.
Навіть для Сола отрута Гудо була головним болем.
Він негайно прибрав щупальця, залишивши навколо них лише « тініові пуди», щоб не дати їм втекти.
А в цей момент супутник Гудо, дёргаючись, впав на землю, і все його тіло покрилося тонким шаром льоду.
Сол підняв голову і зрештою побачив того, хто атакував супутника Гудо.
Це був сивоволосий чоловік, за спиною якого повільно махали крила з крижаних кристалів.
Величезні синьо-білі магічні кола ширяли над головою і під ногами.
Саме це коло переховував до атаки всі його криваві наміри і магічні коливання.