Сол без найменшого вагання вибив зубами пробку, випнув її в сторону і залпом осушив пляшечку.
Рідина була дуже легкою. Потрапивши в шлунок, вона відразу зникла, наче це був не розчин, а газ.
У той же час отрута в тілі Сола почала швидко розпадатися. На його шкірі виступила чорно-серва субстанція, яка, підхоплена вітром, відразу ж розвіялася.
Так само як у старого, шкіра знову стала пружною і навіть колір її змінився з сіро-білого на блідий.
Здається, це отруєння і зцілення знову змінили його Пожираючий духовний матеріал.
- Ти в порядку? — Поцікавилася Корі, вчепившись у його комір.
— В порядке. Дякую тобі... Корі, що з тобою?
- Я дивлюся, ти смерті шукаєш! - У цей момент підспівав Гудо. З його нарости-голови потекла кров.
- Якщо ти так хочеш його врятувати, то й помрете разом! — Сказавши це, Гудо кинув в них тільки що надруковану пляшечку з отрутою.
Але цього разу Сол, обнявши Корі, негайно відстрибнув.
Однак, приземлившись, він почув від Корі з металевого доспеху тріски.
І її болісний сттон.
— Кори! — Сол замер.
Йому здалося, чи це кришили її кістки? Гудо злегка підняв руки, і отруйний туман, який вирвав з пляшечки, наче живий, поповз до Солу.
— Вона отруює радіоактивним токсином, — посміхнувся він. - Якщо хочеш, щоб вона померла повільніше, продовжуй тягати її з собою!
Гудо погрожував Солу, але отрута, яку він контролював, ні на мить не зупинявся, занурюючи їх у життя Корі.
Соул негайно активував « Доспех » і оточив себе та Корі.
Але "Духовний доспех" очевидно довго не протримається. Він уже шипів, роз'єднаний туманом.
Ситуація була критичною, але Соул не звертав уваги на зовнішній ризик.
Після їх швидкого руху дихання Корі стало майже непомітним. Здавалося, вона ось-ось помре.
Соул швидко дістав зілля, "Серденний вартовий", але не знайшов куди його влити.
Він застосував на Корі заклинання другого рівня «Ложне життя», але їй здавалося, не ставало краще.
- Радіоаціональний токсин? Альфа? - Голос Сола тремтів.
Якщо він не помилявся, від Альфи ще не було протиотрути.
Корі, віддавши йому протиотруту, наче втратила останню волю до життя. Її стан швидко погіршувався.
Повернутися? Не можна! Він був правий. Тіло Корі було справді зруйноване.
Не ухилятись? Теж не можна! Гудо, дивлячись на свою вмираючу ученицю, не виявляв ані найменшого жалю.
Кожна його атака була спрямована на те, щоб убити і Корі.
Соул міг ухилитися.
А Корі ні! Руки Сола мілко тремтіли. Він слабо обіймав Корі і, різко піднявши голову, подивився на Гудо. Його очі налились кров'ю.
Побачивши, що від "Духового доспеха" залишилася лише тонка плівка, яка ось-ось розчиниться, Сол приготувався на гірше.
Він опустив голову і тихо сказав Корі: - Не бійся.
« Я не боюся, — відповіла вона.
Соул обнімав Корі однією рукою, звільнив праву руку і почав трансформувати її.
Блідна права рука, за його волею, перетворилася на велику мережу.
І на кожному вузлі цієї мережі був гострий, як лезо, виступ.
І саме в той момент, коли Сол вже збирався атакувати, як тільки « Доспех» розпадається, перед його очима все раптом поплило. Гудо зник! Коли він подивився, то зрозумів, що не Гудо зник.
А він сам з саду перемістився... Він побачив, що Корі все ще безконтрольно лежить на його руках.
« Це телепортація? — З подивом припустив Сол. — Горса прийшов в себе?
Навряд чи він усвідомив це, як почув у вухах голос.
— Соул, спочатку спаси Корі.
Це був голос Горси. Схоже, він дійсно прийшов в себе.
- Вещи в лабораторії можеш використовувати.
- Наставнику, ви в порядку? — Соул не знав, чи чує його Горса, але все одно запитав.
— Завдяки тобі, я в порядку. Но... Часу більше немає. Эх... — Він відповів, — почувся подих. - Цей експеримент знову провалився... але про решту можеш не турбуватися. Після цього Горса замовк.
І попередження про смерть у щоденнику незадовго до цього зникло.
Криза... Минув?
Хоч Сол і не знав, як Горса справився зі брудною Юликою, але, судячи з Дневники, ця велика криза нарешті минув! Але Солу було не до щастя.
Він обережно поклав Корі на поблизький кам’яний саркофаг.
Навіть від цього в її тілі знову щось хрустнуло.
— Соле, — дихання Корі було слабким, я мав нахилитися й почути його.
— Неправда. Я зараз же приготую тобі антидот. Я теж вивчав Альфу. У гіршому випадку, спасу твій дух...
— Заткнись! - Голос Корі був слабкий, але сила в ньому нікуди не подужала.
Соул слухняно замовк, але в його голові вже проносилися всі відомі йому повідомлення про радіаційний токсин Альфа.
Але тут він почув, як Корі тараторує якусь формулу.
Сол, що відвівся, ледь не упустив її, але на щастя, панні відразу повторила.
- Це? — Соул смутно здогадався, що це.
— Це мої попередні наробітки проти радіації, — Корі намагалась говорити як можна. — По дорозі сюди я придумала нове рішення.