Їхні очі плакали, а губи розтягнулися в усмішку до вуха.
На очах Лоя тонкі руки затягли всіх учнів, що стояли біля воріт. Світ, що панує в повітрі, стає ще яскравішим. А от аура, яка походить від нього - це ще гірше. У ньому навіть з'явилися дивні чорні плями. Ло Кай також відчув тиск.
— Як небезпечно, — з усмішкою похитав він головою. - Гаразд, я більше не граю з вами.
Ло Кай відступив з двадцятого поверху, залишивши цих відчайдушних учнів дивитися, як їх затягають у абсолютно неособлений світ.
Покинувши двадцятий поверх, Ло Кай пішов у долоні.
— Ви, мабуть, протягом стількох років зголодніли? Їжте, їжте, все для вас. Насититеся - і почнеться веселощі--
Те саме відбувалося на першому поверсі Східної башти бронзових врат. Тільки тут домінувала інша жінка, учениця третього рангу.
Раніше ця учениця не дивилася в сторону Ло Кая, але таємно виконувала його накази. І без найменшого незадоволення.
З іншого боку, у першому сховищі Гейвуд з сумом дивився, як по підлозі бігає зграя слимаків на качаних лапках.
Раптом він відчув щось дивне.
"Хто наважився захопитися в сховище, поки наставник проводить експеримент?"
Відразу після того, як Хевуд відчув пригнічення, його гнів швидко змінився. Але він був стриманий і навіть сердився, зберігши зовнішній спокій.
Він швидким кроком вийшов з першого сховища, пройшов по довгому коридору і підійшов до бронзових воріт.
Бронзові ворота були вже кимось відкриті. Гнів Гейвуда посилився. « Смерті шукають!» — висміявся він.
Але, підійшовши до воріт, він побачив, що пёстрий, спорожнілий світ майже випискується назовні.
Провівши у першому сховищі більше десяти років, Гейвуд був з Мегслем на "ти". Він знав, як закрити ворота раніше часу.
Але, ледь він зібрався це зробити, як Хайді на його потилиці видала пронизливий крик.
— Хайди? — Невиявлений сестрою, Хейвуд негайно зупинився і знову подивився на бронзові ворота.
Цього разу він побачив, що всередині з'явилося багато чорних людських силуетів.
Гейвуд задрожав всім тілом.
— Кто? Хто послав стільки людей до Мегслей? Вони не бояться, що парфуми з Межслоя пробудяться?
Не зрозуміло чому, але при думці про бунт у Мегсло, Гейвуда охопив похмурий жах.
І він застиг на місці, не сміяючись наблизитися.
З іншого боку, Корі задихалася і дісталась до лабораторії наставника Гудо.
Її волосся стало помітно коротшим, зрізане майже по вуха.
Всі ці золоті, наповнені металевою енергією пряди вона використовувала, щоб відбитися від переможеного її Джеро.
Хоча Корі була майже на третьому ранзі, але проти Джеро, одного з кращих учнів, їй було не встояти.
От тільки, незрозуміло чому, Джеро, здавалося, не занадто-то і намагався її нагнати.
Він йшов, заклавши руки в кишені, і, коли Корі кидала у нього своє металеве волосся, легко ухилявся лише злегка нахиливши голову.
Так вони, один за одним, і дісталися лабораторії наставника Гудо.
Коли Корі увійшла в лабораторію, вона відразу озирнулася на столи. Там була протиотрута від отрути для душі, яку вона приготувала.
Хоч це і не було протиотрутою від інтенсивної версії, яку вона нещодавно створила, але якби вона змогла доставити його Солу, це значно полегшило б його стан.
« Зоряна трава, мурашки-душеї, розчинник...» — Корі кинулася до лабораторного столу, швидко перебираючи речі і одночасно гарячково намагаючись скласти в розумі формулу протиотрута від інтенсивної версії отрути.
Але, пориваючись кілька секунд, вона так і не знайшла свого протиотруту!
— Його там немає, — почувся тихий подих з кута кімнати. що мене навіть не помітила. Здається, Сол вже отруїв.
Корі відразу випросталася і з похмурим виглядом подивилася в ту сторону, звідки доносився голос.
У далекому кінці кімнати сидів чоловік. І вона, хоч і влетіла сюди у поспіху, не очікувала, що зовсім його не помітить.
Це був Біллі!
Корі ніколи не бачила, щоб Біллі брала участь у дослідженнях про воскресіння. Він був повністю поглинутий своїми експериментами з отрути для душі.
Навіть той уґрунтований отрута, який Корі поліпшила, спочатку створив Біллі.
Але зараз, судячи з його слів, він, схоже, був у курсі змови наставника Гудо.
Невже й Біллі брав участь у заколоті наставників?
Кори прикусила губу. Якщо так, то дістати протиотруту буде дуже важко.
У цей момент у дверях лабораторії з'явився і Джеро.
- А ти вже в лабораторії? Схоже, тобі тут подобається. Може ти помреш тут? — З усмішкою сказав Джеро, і в його ладонах замерзли електричні дуги.
Корі притиснулася спиною до лабораторного столу, спостерігаючи за Джеро і Біллі. Її шкіра почала набувати золота.
— Джеро! — Несподівано перервав наругаючу битву Біллі.
Джеро, очевидно, знав про силу Біллі. Хоч той і не був сильний в бою, але його отрути були непередбачені.
Джеро не хотів зв’язуватися з ним без потреби.