Навколо на мить запанувала тиша.
Навіть конкуренти замерли і з недовірою втупилися на Сола, наче бачили молодого Горсу.
Джеро, ще до того з усмішкою спостерігав здалека і вперше помучився.
Безсердечна Моніка раптом прикусила нижню губу.
З грубою силою Рам застиг з піднятими руками.
Анзе прищурився.
Каз був і здивований, і радий.
Корі, яка ховаюлася у тіні і раніше не втікала, прикриваючи рот рукою, підстрибнула від радості та подумки закричала: « Монстр! »
Сол!
Офіційний маг першого рівня!
— Хе-х...
Тільки Горса, опустивши голову, тихо посміхнувся. Він був дуже задоволений виходом Сола.
Соул раптом вийшов з себе і пожер душу учня. І не кого-небудь, а найславетнішого голова групи взаємодопомоги, Ло Кая!
« Ні!» — але коли біль вщухав і нерви заспокоїлися, Сол відразу помітив щось недобре.
Він подивився на Ло Кая, чиє тіло мимовільно повисло на прозорому бар'єрі.
Його дух дійсно був повністю « з'їзд" Солом, і тіло швидко втрачало життєву силу.
Але щось було не так.
Невже Ло Кай міг так легко померти?
- Брат Сол, душа цього хлопця не відповідає його тілу.
Через присутність Горси Кошмарний метелик Панні весь цей час прикидалася закладкою в щоденнику.
Без прикриття Днівника Горса міг би помітити її присутність.
"Душа і тіло не відповідають?" - Сол раптом щось зрозумів.
- Малюк Водоросль! - Він покликав її, щоб та перевірила мертвого Лоя.
Маленька дівчинка Водоросль підлетіла до нього, як помітила його погане. Вона з шипінням заричала на труп, немов побачила здобич.
На наступну секунду з тіла Ло Кая, наче з лейкемії, вилізли чорні нитки.
Після того як нитка впала на землю, вона перетворилась у чорних черв’яків і відразу ж почала їсти магічні руни.
Цього разу Солу і Горсе навіть не довелося нічого робити. Малюк Водоросль сама кинувся в атаку.
У повітрі вона з бавовною розпалася на безліч дрібних копій і, точно прицілившись на кожного хробака, спалила всіх до єдиного.
З’ївши черв’яків, Волосся знову злилося в одне ціле.
Але Сол не звернув уваги на її успіх. Він пильно дивився на тіло Ло Кая.
Після того як сотні чорних черв'яків покинули його тіло, він раптово змінився.
Він перетворився на Кужина!
— Куджин! — Він ступив вперед, і його серце наповнилось тривогою.
— Точно, це вигляд відповідає душі! — З радістю закричала Панні в його свідомості.
Але Солу було зовсім не до щастя.
Чому Куджін, який не повинен був бути на експерименті, замаскувався під Ло Кая?
І де тоді був справжній Ло Кай?
У його голові промайнула ідея, але перш ніж він встиг її ухопити, його відвів гучний шум ззаду.
Рам, роз'ярований, нарешті, остаточно вийшов з себе і зруйнував великий захисний бар'єр, встановлений Горсою.
Звичайно, Анзе та інші допомогли йому. А також те, що Горса був повністю поглинаний злиттям Вині та Юли і не підживлював бар'єр магії.
Коли одна частина бар’єри втратила рівновагу, інші також почали занепадати духом і Рам зміг зруйнувати її.
Прозорий бар’єр, наче тонкий сніг під палючим сонцем, за мить розтягнувся.
Анзе, до цього перестав атакувати через Сола, скористався замішанням Каза і раптово напав.
Кілька чорних ниток-червень вискочили з-під землі і атакували Каза.
Той, захоплений зненацька, не встиг ухилитися і його відразу ж обгорнули нитки, перетворивши на гігантський кокон.
Кокон почав стискатися і розширюватися, ледь сомкнувшись. Очевидно, він Каза не втримає.
Анзе не добив його, а повернувся і разом з Рамом вдерся у напіврослай бар'єр.
— Зараз! — очі Анзе горіли. Він командував Рамом, який перетворився на мускулистого монстра. — Коли він воскрешає Юлу, то найбільш вразливий!
Під крик Анзе Рам, розмахуючи своїми кувалдоподібними руками, кинувся вперед.
Горса в цей момент дійсно був на вирішальній стадії злиття Віні та Юли і, як і сказав Анзе, не міг відволіктися. До того ж, щілина на його грудях як і раніше була відкрита і, схоже, сильно впливала на нього.
Він не міг боротися з цілковитою силою.
Але все ж зміг!
У срібних очах Горси промайнуло роздратування, наче якісь бурхливі емоції ось-ось прорвуться через його самовладання.
Він помахнув однією рукою, і з повітря з'явилися тонкі, як волосся, золоті промені. Вони затрималися на мить, немов злива, і обвалилися на Рама та Анзе.
Рам навіть не звернув уваги. Він лише підняв руку, щоб закрити очі і продовжив біг.
Золоті промені не пробили його м’язистої броні, залишивши на ній лише незліченну кількість маленьких дірочок.
Але атака не припинилася. Малюнки на м’язах Рама відразу почали горіти. Наче іскри на папері, вони випалювали маленькі дірки його шкіри, які продовжували розширюватися.
Але Рамове тіло відразу почало зцілюватися.
Зцілююче закляття в поєднанні з регенерацією його власного жиру дозволило йому витримати цю масову атаку.