Коли він сказав це, Горса вклав у руки Солу кілька аркушів з нерівними записами і поклав йому руку на ліве плече, виштовхнув вперед.
— Сьогоднішнє фінальне тестування очолить Сол, замість Рама.
Незліченні погляди на Сола кинулися, але він опустив голову і дивився на аркуші, які йому щойно дав Горса.
Без сумніву, це був його зілля для сповільнення відторгнення. Але багато допоміжних речовин змінилися, а чимало матеріалу, які Сол вважав незамінними, були видалені.
Соул вивчав цю зілля майже рік. І хоча перед ним була змінена формула, він швидко зрозумів ефект від нового зілля.
Ефективність зросла, але побічні ефекти стали сильнішими.
Якщо це зілля використовувати на пані Юле, процес « переварювання» буде дуже болючим.
Її буде постійно переслідувати відчуття, що її спалюють розжареним залізом.
Чи хтось хоче такого воскресіння?
"Спростим, якщо вчитель Горса зміг за вісім днів так покращити цю формулу, можливо, він планує в майбутньому поступово зменшити больові реакції."
Соул довго дивився на записи, а потім помітив, що навколо вже давно запанував тиша.
Ніхто не говорив. Усі дивилися на нього або на Горсу за його спиною.
Горса зовсім не звертав уваги на здивування і невдоволення інших. Він з великим терпінням чекав, поки Сол все перегляне.
— Уверен, що зможеш приготувати з першого разу? — Він запитав, коли Сол підняв голову.
Приготувати з першого разу зілля, яке бачиш вперше?
Соул підняв погляд на високого Господаря Вежі. Той спокійно і лагідно дивився на нього, не поспішаючи.
Соул видихнув.
— Уверен.
Горса кивнув і звернувся до всіх присутніх:
— Рам и Каз допомагають Солу. Решта продовжує виконувати свої колишні завдання.
Але більшість так і не зрушила.
Здавалося, вони були приголомшені несподіваними змінами.
Минуло кілька секунд. Все ще рухався лише Сол.
- Мені повторити? — тихо запитав Горса.
Теплу хвилю магії розійшлася від нього і в мить ока торкнулася кожного.
Але кожен, кого вона доторкнулася, ненавмисно здригнувся.
І тут всі виявили, що їхні тіні, витягнуті ранковим сонцем, зникли.
Цього разу тиша тривала менше секунди. Все відразу ж засунулися.
Навіть вічно розслаблений наставник Анзе почав особисто командувати своїми майже десятьма учнями.
Вчитель Гудо, який довго мучився, нарешті, коли всі заснули, тихенько викинув биту у своє відро.
Корі, повернувшись за пробіркою, однією рукою з-під мишки, непомітно показала Солу великий палець.
Але Соул вже займався матеріалами і не бачив цього.
— Іди сюди, Соле. - Хоч мої матеріали і не знадобляться, але ти подивися, може щось з цього зможеш використати. Хоча ти і головний, але якщо хочеш, щоб я підійшов, це буде трохи складно.
Соул побачив, що двоє учнів наставника Рами вже залишили столи, стільці та посуд і похитав візок туди.
Вчитель Каз, нічого не кажучи мовчки пішов поруч з ним.
Коли Сол підійшов, Рам простягнув свої трисутні руки.
— Дай-но глянути на новий план Господаря Вежі.
Незабаром всім треба було разом готувати нове зілля, щоб приховати щось не мало сенсу.
З іншого боку, Ло Кай, стрибнувши мовою, підійшов до Анзе, який на диво взявся за справу сам.
— Не дивно, що кілька днів тому Господар Вежі забрав у нас весь лазурит. Як ви думаєте, він ...
Не встиг Ло Кай договорити, як Анзе кинув на нього холодний погляд.
Від цього погляду Ло Кай здригнувся і відразу закрив рот, вдаючи німим.
- Менше базікай! Більше роби!
Вчитель Анзе стояв біля Сола, і той, звичайно ж, чув, що в них відбувається.
« Сьогодні Анзе дуже дратівливий. Раніше він так з Лоаєм не розмовляв".
Звичайно, і з Лоеєм було щось не так.
Але Соул лише глянув на них.
Сьогодні тут зібралися майже всі шибениці Вежі. І він, як представник молодого покоління, мав просто виконувати свою роботу.
Найбільш розслабленим був наставник Горса. Навіть наставниця Моніка і Джеро допомагали обробляти матеріали, а Горса лише закликав себе диван та з неприродною груцією розвалився в ньому, спостерігаючи за діями всіх.
Коли сонце поступово перемістилося зі сходу на зеніт, деякі прості роботи вже були завершені. Лише Сола і Гудо досі працюють.
У цей момент з абсолютно загубленої тіні землі повільно висунулася чорна тінь.
Побачивши її, Горса відразу поманив рукою.
— Иди сюда, Юла. Після сьогоднішнього дня, я думаю, тобі більше не доведеться носити цю шкіру.
Юла не відповіла Горсе. Її вирізка з паперу має силует лише розгорнувся на місці.
Кілька учнів не втрималися і украдкою подивилися на неї.
Вони рідко бачили Господаря Вежі, а пані Юлу — і того рідше.
Дехто навіть не здогадувався, що цей експеримент воскресіння відбувся заради улюбленого Господаря Вежі.