Звук був таким пронизливим і різким, що хотів заткнути вуха.
Хэйвуд, зітхнувши легонько торкнувся свого затилку, і плач відразу ж припинився.
— Фінальне тестування вже колись починалося, — пояснив Гейвуд. — На жаль, ми зазнали цілковитої невдачі. Того дня я, Іван і Конша з цілковитою впевненістю увійшли в лабораторію на двадцятому поверсі. Але цей план провалився ще на стадії попереднього експерименту. І весь наступний експеримент довелося зупинити. Навіть наставник отримав серйозні травми від вивантаження.
Гейвуд знову перенісся на 10 років тому.
Вони троє були ретельно відібрані Горсою. За планом, після завершення фізичної трансформації, вони повинні були приступити до фінального тестування.
Тобто, всі вони були обов'язковими учасниками.
Але експеримент з трансформації провалився на самому початку.
Гейвуд вже не пам’ятав подробиць того дня. Пам'ятаю лише, що коли він прокинувся від жахливого болю, ніби тисячі комах пожирали його мозок, наставник Горса був весь в крові, а двоє з п'яти інших вчителів були важко поранені.
Того дня йому повідомили, що експеримент припинений, а потім вислали його в перше сховище.
І хоча він постійно вдосконалювався, проводив різні дослідження, навіть найнебезпечніші. Йому так і не дали можливості брати участь у другому експерименті після воскресіння.
Зібравши всі матеріали зі списку Сола, він передав йому візок.
Але коли Сол вже зібрався її взяти, він помітив, що Гейвуд все ще тримається за неї. Лише через декілька секунд він повільно розтиснув пальці.
— Бажаю вам удачі. Завершіть експеримент, — посміхніться Хейвуда була натягнутою. Хайді на його потилиці знову заридала.
І цього разу, поки Сол не пішов, Хейвуд її не зупиняв.
Як колись Гейвуд сказав Конше:
« Ми вже давно списували з рахунків».
Сол з важким серцем залишив першу сховищу. Він повернувся в другу, забрав матеріали і вийшов з башти.
За межами вежі чарівників, в саду Співдополучних квітів.
Непослідовно роси зникли. Обгорода саду залишилася на місці, і експериментальний майданчик знаходився всередині неї.
На землі за огорожею стояв солом’яний страх.
Його руки і обличчя були зроблені з темно-жовної сухої соломи, а ніс - із дерев'яного палиці.
Проходячи повз, Сол кивнув йому на знак вітання.
Намальовані губи лякали дивно зігнувшись вгору.
У саду вже було багато людей.
Хоч наставник Горса і заборонив іншим з'являтися на місці експерименту, людей все одно було багато.
Все тому, що Господар Вежі раптово наказав всім принести тільки сирю і готувати зілля на місці.
А більшість речей, матеріалів і зелень для експерименту після воскресіння вимагали дуже складної підготовки. Ніхто не очікував, що Горса раптом змусить всіх готувати все заново на місці.
Тому кожен вчитель попросив дозволу взяти з собою учнів-асистентів.
У результаті в саду стало досить тісно.
Але, незважаючи на велику кількість людей, було дуже тихо.
Судячи з того, як вони переглянулися, Сол здогадався, що всі вони обережно спілкуються за допомогою ментального зв’язку.
Пройшовши вглиб, він побачив Корі, яка стояла поруч за спиною наставника Гудо.
Вона ні з ким не спілкувалася. Під її очима залипали темні кола, і вона зовсім не соромлячись, широко зевала.
Змахнувши слізьми, що виступили в кутці ока, вона помітила Сола, який котився до великого візка і з усмішкою помахала йому.
Соул теж посміхнувся, але за його посмішкою приховувалося важке передчуття.
Корі взагалі не повинна була тут бути. Але через раптовий наказ Горси готувати все зілля на місці, вона, як головний фахівець по зв'язку речовину, несподівано опинилася тут.
Соул не очікував, що кілька разів він намагався захистити Корі від експерименту, і в кінцевому підсумку все одно, за збігом обставин, привів її сюди.
Він побачив на її грудях намисто з прозорим кришталиком, всередині якого був шматок срібного металу неправильної форми.
Це, мабуть, і був токсин Бета для останнього етапу приготування зв’язку. Його радіаційна токсичність була набагато слабшою, ніж у Альфи. Але працювати з ним могла тільки Корі.
Вчитель Гудо, обнявши своє відро, викинув із себе блювоту і одночасно перевіряв останні кроки з іншими учнями, щоб вони не помилилися.
Наставниця Моніка, з блідим і безстрашною обличчям, стояла неподалік від Гудо, схрестивши руки на грудях.
За її спиною стояв лише учень третього рангу Джеро, який спеціалізувався на елементі блискавки. Він, здавалося, зовсім не відчував напруженості і на його обличчі грала безтурботна усмішка.
Побачивши Сола, Джеро помахав йому.
Соул, котячи візок, негайно зупинився перед ним.
- Ти повернувся? А де старший учень Байрон?
« Помер, — відповів Джеро з умилкою.
Бум!
Магія навколо Сола миттєво спалахнула.
— Шучу, шучу! — Він відразу підняв руки Джеро. — Ми розійшлися після виконання завдання. Ти ж знаєш, він мене не любить.